Основні правові проблеми правової політики в контексті впливу на розвиток правотворчості та правозастосування. Межі впливу правового акту на правотворчість і правозастосування. Принципи формування, коло суб’єктів правової політики, вплив на її формування.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 12.00.01 - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових ученьРобота виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. Науковий керівник - доктор політичних наук, професор, ГОРБАТЕНКО Володимир Павлович, Інститут держави і права ім. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, СТЕЦЕНКО Семен Григорович, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права; Захист відбудеться „10” вересня 2010 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.18 в Національному педагогічному університеті імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Саме тому в рамках даної дисертації висвітлюються лише деякі питання функціонування правової політики, а саме: її поняття, характерні особливості, вплив на правотворчість та правозастосування, а також теоретико-правове осмислення напрямів її формування в сучасній Україні. За своєю природою правова політика, як і політика взагалі, є діяльністю держави у сфері правового регулювання, яка протікає в певних формах. Наукова цінність дослідження проблем правової політики полягає в наступному: по-перше, оскільки в теорії держави і права формулюються основні категорії, які використовуються галузевими науками, необхідно виробити поняття правової політики, обґрунтувати форми її реалізації, визначити критерії ефективності, принципів її формування - цю проблематику досліджували С.С. Формально-логічний метод застосовувався при дослідженні правової політики як чинника правотворчості і правозастосування; порівняльно-правовий - при визначенні концептуальних підходів до поняття „правова політика”, аналізі її впливу на ефективність правотворчості і правозастосування; історико-правовий - при дослідженні базових підвалин формування правової політики; індукції і дедукції - при розробленні теоретичних моделей аналізу правової політики; аналогії - при визначенні загальних та специфічних ознак інструментального аспекту правової політики. Найбільш істотні результати, що відображають внесок автора в розробку зазначеної проблеми, полягають у наступному: вперше: - прослідковано звязок правової політики з її базовими началами, якими виступають „право” і „політика”, та зроблено такі висновки: 1) політика - генетична основа правової політики; 2) право - основа функціонування правової політики; 3) правова політика - обєднавчий чинник, завдяки якому право і політика найбільш ефективно функціонують;Розділ перший - „Загальнотеоретичні характеристики і специфіка юридичного аналізу правової політики” - складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню походження правової політики від її базових начал - права і політики, її поняття та особливості, принципи формування і субєктний склад. „Політика і право як базові основи правової політики”, з метою формування теоретичної основи для розроблення і аналізу поняття „правова політика”, автор досліджує походження останньої від таких двох базових начал як „політика” і „право”. Відстоюється точка зору, що правова політика генетично походить від політики, але базою для її існування і функціонування виступає завжди лише право. „Поняття та особливості правової політики” - досліджуються різні підходи до визначення поняття „правова політика” і усвідомлення її змісту на прикладі точок зору з цього питання різних науковців, здебільшого російських, таких як С.С. Розділ другий „Правотворчі та правозастосовчі аспекти теоретичного забезпечення правової політики” складається з чотирьох підрозділів, в яких аналізуються правотворча та правозастосовча форми правової політики, її інструментальні аспекти, юридичні засоби реалізації і чинники підвищення ефективності правової політики, а також правовий акт як основа правотворчості і правозастосування.Доведено, що правова політика має ґрунтуватися на праві, здійснюватися правовими методами і охоплювати, головним чином, правову сферу діяльності; спиратися, в разі необхідності, на примус, на нормативно-організаційну основу, бути публічною, офіційною. При цьому право виступає базовим елементом цієї політики і основним джерелом її формування, політика - її рушійним механізмом. Основними принципами правової політики, на основі яких вона повинна розроблятися та здійснюватись, є: соціальна зумовленість; наукова обґрунтованість; стійкість і передбачуваність; легітимність та демократичний характер; гуманність і моральні засади; справедливість; гласність; поєднання інтересів особистості та держави; пріоритетність прав людини як найвищої соціальної цінності; відповідність основним положенням законодавства Європейського Союзу та міжнародного права.