Води як об’єкт права водокористування. Притаманні загальні принципи права водокористування, його суб’єкти та особливості здійснення. Загальнообов"язкові правила і норми щодо охорони і використання вод в Україні. Міжнародні нормативно-правові акти.
Аннотация к работе
Правова основа права водокористуванняВоди (водні обєкти) України є виключно власністю народу України і надаються тільки в користування. У процесі водокористування всі повинні дотримуватися вимог законодавства щодо збереження якості водних ресурсів, їх водності, а також впроваджувати наукові та технічні заходи, що забезпечують комплексне, раціональне використання вод та їх охорону. Так, підземні води - це води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної" кори в усіх фізичних станах; поверхневі води - це води різних водних обєктів, що знаходяться на земній поверхні; внутрішні морські води розташовані в межах державних кордонів; територіальне море становить морський пояс, який прилягає до узбережжя або внутрішніх вод і складає частину його території. Правовідносини права власності на водні обєкти базуються на положеннях законодавства, згідно з якими усі води (водні обєкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічною розвитку і соціального добробуту, є його виключною власністю та надаються тільки у користування (ст. 44 ВК України закріплює перелік обовязків водокористувачів: економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відновлення і поліпшення якості вод; використовувати води (водні обєкти) відповідно до цілей і умов їх надання; дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скиду забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних обєктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що виводяться з неї; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським обєктам та обєктам навколишнього природного середовища; утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди і технічні пристрої тощо.Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та вразливими природними обєктами. Загальні запаси її водних ресурсів у середній за водністю рік становлять 94 млрд. кубічних метрів. Запаси водних ресурсів на душу населення в такий же рік дорівнюють близько 1,7 тис. кубічних метрів, у моно водних рік - 1 тис. Кубічних метрів, у Луганській, Донецькій, Харківській областях та в Криму - 0,24 - 0,50 тис. кубічних метрів. В умовах зростання антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту. 2 Кодексу записано: „Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково - обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних обєктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян та водокористування”.
Вывод
Усі води (водні обєкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.
Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та вразливими природними обєктами.
Потенціал водних ресурсів України дуже обмежений. Загальні запаси її водних ресурсів у середній за водністю рік становлять 94 млрд. кубічних метрів. Запаси водних ресурсів на душу населення в такий же рік дорівнюють близько 1,7 тис. кубічних метрів, у моно водних рік - 1 тис. Кубічних метрів, у Луганській, Донецькій, Харківській областях та в Криму - 0,24 - 0,50 тис. кубічних метрів.
У цілому в республіці запаси води на душу населення в 15 разів менше, ніж у Російській Федерації.
Гостру нестачу прісної води відчувають багато інших країн світу. Тому забезпечення всіх потреб людини чистою прісною водою й охорона вод висуваються в ряд найважливіших завдань сучасності.
В умовах зростання антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.
Основним законодавчим актом, який регламентує порядок використання і охорони вод, є Водний кодекс України, прийнятий ВР України 6. 06. 1995 р. Саме він визначає завдання водного законодавства. У ст. 2 Кодексу записано: „Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково - обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних обєктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян та водокористування”.
З прийняттям нового Водного кодексу підведені підсумки всього попереднього розвитку водного законодавства. В кодексі розвинуто й доповнено ті положення законодавства, які виправдали себе на практиці та зберігають значеня для правового регулювання водних відносин у майбутньому. Він заклав основи для вдосконалення правового регулювання водних відносин, як того вимагає життя.
Після прийняття Водного кодексу було розроблено й прийнято ряд інших правових актів, спрямованих на забезпечення раціонального використання й охорони вод.
Збереження, очищення та раціональне використання води (водних обєктів) - завдання всього населення. Людство вже значною мірою освідомило загрозу екологічної кризи.
Список литературы
1. Конституція України 1996 р.
2. Водний кодекс України від 6.06.1995 р.
3. Земельний кодекс України.
4. ЗУ „Про внесення змін до Водного кодексу України” від 21.09.2000 р.
5. ЗУ „Про охорону навколишнього середовища”.
6. ЗУ „Про підприємства в Україні”.
7. ЗУ „Про вільну морську (економічну) зону”.
8. ЗУ „Про власність”.
9. Постанова КМ У „Про правовий режим зое санітарної охорони водних ресурсів” від 18.12.1998 р.
10. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів.
11. Конвенція охорони та відтворення навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морів.
12. Порядок ведення державного водного кадастру від 8.04.1996 р.
13. Порядок здійснення державного моніторингу вод від 20.07.1996 р.
14. Правила охорони внутрішнього моря і територіальних вод від забруднення та засмічення від 29.02.1996 р.
15. Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами від 25.03.1999 р.
16. Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води від 27.02.1997 р.
17. І.А. Дмитренко, Екологічне право України, К:, ”Юрінком Інтер”, 2001 р.