Характеристика правової культури суспільства. Правова культура особи як особливий різновид культури, її види і функції. Роль правового виховання в формуванні правової культури. Впровадження в практику суспільного життя принципів верховенства права.
Аннотация к работе
Національний Гірничий Університет Курсова робота З дисципліни: «Теорія держави і права На тему: «Правова культура: поняття та структура» Виконала: студентка групи Прю-10-2 Заворотна Катерина Перевірив: доцент кафедри Чорна Дніпропетровськ 2011 Зміст План Вступ 1. Характеристика правової культури суспільства 1.1 Поняття правової культури та її структура 1.2 Структура правової культури суспільства 2. Поняття правової культури особи 2.1 Правова культура як особливий різновид культури 2.2 Види і функції правової культури 2.3 Структура правової культури особи 3. Професійна правова культура 3.1 Професійна правова культура 3.2 Професійно-правова культура співробітників органів внутрішніх справ 4. Роль правового виховання в формуванні правової культури 4.1 Поняття правового виховання 4.2 Ознаки (риси) правового виховання 4.3 Функції правового виховання 4.4 Механізми правового виховання Висновок Список використаної літератури Вступ З правовою державою нерозривно повязаний такий феномен, як правова культура, котру слід розглядати як одну з найважливіших передумов і необхідну умову формування демократичної, правової держави. Від рівня правової культури суспільства безпосередньо залежить усвідомлення сутності правових явищ і процесів, розуміння закономірностей і тенденцій їх розвитку. Високий рівень правової культури суспільства, адекватне відображення в ній потреб і закономірностей суспільного розвитку є запорукою правильної постановки мети у праві, успіху в правовому регулюванні, спрямованому на її досягнення. Правова культура суспільства відбиває рівень розвитку правосвідомості в суспільстві, системи права і законодавства, юридичної практики і правової науки. Вона охоплює сукупність усіх правових цінностей, створених людьми в правовій сфері. Показником такого стану слід вважати: наявність демократичного, гуманістичного, справедливого законодавства, його відповідність міжнародним правовим стандартам у сфері прав людини; існування ефективних національних правових засобів та процедур для захисту конституційних прав і свобод; реальна можливість звернутися до міжнародних правових інституцій, наприклад, до Європейської комісії з прав людини і далі до Європейського суду з прав людини, якщо громадянин вважає, що державні органи порушили його права, а він не зміг за допомогою усіх передбачених законодавством засобів їх захистити. Однією із складових правової культури суспільства є рівень правосвідомості громадян та посадових осіб, тобто ступінь засвоєння ними цінності права, основних прав і свобод, правових процедур вирішення конфліктів; знання права, поваги до нього, переконаності в необхідності дотримуватися приписів правових норм. Громадянин не юрист використовує мінімум правових знань, потрібний для його роботи, поведінки в побуті, сімї. 5) Прогностична - дозволяє прогнозувати розвиток чинного законодавства, правових інститутів у державі.