Правова доктрина в системі юридичної науки і практики - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових ученьЦе зумовлює активізацію наукових досліджень, повязаних з визначенням природи такого феномену, як правова доктрина, її ролі та значення у правовому житті суспільства, що є однією із стрижневих проблем для зарубіжної юридичної науки, проте відносно новою для вітчизняної. З одного боку, у правознавців не викликає сумнівів, що правова доктрина відіграє важливу роль у правовому житті суспільства, активно впливає на процеси формування права і правореалізації. У юридичній науці, зокрема в теорії держави і права, існують значні відмінності щодо усвідомлення юридичної природи правової доктрини, визначення її поняття й ознак, розкриття її співвідношення та взаємодії з юридичною наукою, що й зумовлює значущість і своєчасність даного дослідження. Актуальності розроблення правової доктрини додає проблема визначення її місця й ролі в розвитку вітчизняного права та правової системи в цілому. Формально-юридичний дозволив розкрити внутрішню форму правової доктрини, виокремити її сутнісні ознаки і сформулювати на цій підставі дефініцію поняття «правова доктрина» (підрозд.«Правова доктрина: теоретико-методологічний аналіз» розкривається природа правової доктрини, визначаються її сутнісна і змістовна характеристики, формулюється на цій підставі дефініція категорії «правова доктрина». Субєктами формування правової доктрини, як правило, є учені-юристи, які на підставі наукового оброблення діючих юридичних приписів, аналізу практики їх застосування виявляють нагальні потреби правового регулювання. Установлено, що, з одного боку, на підставі аналізу чинного законодавства і практики його реалізації доктрина формує відповідну систему знань, ідей, суджень про право і правову систему в цілому. Зазначається, що при характеристиці правової доктрини ключовим є питання про можливість її віднесення до джерел права, вирішення якого ускладнюється неоднозначністю тлумачення самого терміна «джерело права»: по-перше, це поняття вживається у значенні правоутворюючої сили, яка охоплює чинники (причини й умови) різного ґатунку, що визначають зміст права; по-друге, ця категорія вживається як форма права, як визнані державою офіційно-документальні способи зовнішнього вираження й закріплення норм права. На підставі проведеного аналізу основних напрямків впливу правової доктрини на суспільні відносини та процес правового регламентування зроблено висновок, що некоректно характеризувати доктрину як універсальне формальне джерело права, яке має однакове значення в усіх країнах.У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні загальних закономірностей виникнення феномену правової доктрини, у зясуванні її структури і змісту, ролі й значення у формуванні та розвитку основних правових систем сучасності, що дозволяє зробити відповідні висновки: 1. Правова доктрина - це зумовлена характером політико-правової культури суспільства система ідей та наукових поглядів на право, актуальні напрямки розвитку правової системи, що визнаються юридичною спільнотою і є концептуальним підґрунтям нормотворчої, правозастосовної і правотлумачної діяльності. Виникнення доктрини повязано з необхідністю подолання прогалин у праві, систематизації правового масиву, задоволення потреб юридичної практики в усуненні незрозумілості й суперечності юридичних приписів, передачі накопиченого досвіду у процесі нормотворчої і правозастосовної діяльності, критичної оцінки останнього, що є запорукою сталого розвитку правової системи. Значення форми права доктрина набуває за умови її санкціонування державою. Відтворення доктринальних положень у змісті офіційних джерел права свідчить про визнання державою практичної цінності правової доктрини, проте не означає набуття нею юридичної сили.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні загальних закономірностей виникнення феномену правової доктрини, у зясуванні її структури і змісту, ролі й значення у формуванні та розвитку основних правових систем сучасності, що дозволяє зробити відповідні висновки: 1. Правова доктрина - це зумовлена характером політико-правової культури суспільства система ідей та наукових поглядів на право, актуальні напрямки розвитку правової системи, що визнаються юридичною спільнотою і є концептуальним підґрунтям нормотворчої, правозастосовної і правотлумачної діяльності.

2. Правова доктрина є результатом наукового пізнання вченими-юристами державно-правової дійсності в конкретний історичний період і є похідною щодо юридичної науки. Виникнення доктрини повязано з необхідністю подолання прогалин у праві, систематизації правового масиву, задоволення потреб юридичної практики в усуненні незрозумілості й суперечності юридичних приписів, передачі накопиченого досвіду у процесі нормотворчої і правозастосовної діяльності, критичної оцінки останнього, що є запорукою сталого розвитку правової системи.

3. Фундаментальні правові дослідження, як змістовне джерело правової доктрини, у своїй основі зорієнтовані на майбутню реалізацію наукових висновків, належним чином сформульованих ідей, положень у державно-правовій практиці. Це дозволяє доктрині не лише статично відбивати правову дійсність, а й активно впливати на всі складники правової системи.

4. Доктрина - невідємний, хоча й ненормативний елемент механізму правового регулювання. Вона виконує роль ідейного фундаменту й теоретичного стрижня нормотворчості, сприяє правильному застосуванню юридичних приписів. Значення форми права доктрина набуває за умови її санкціонування державою. В іншому випадку загальновизнані наукові положення й ідеї завдяки їх обґрунтованості й науковій істинності використовуються правозастосовними органами не як юридична база для ухвалення судових рішень, а як засіб їх додаткової аргументації. Відтворення доктринальних положень у змісті офіційних джерел права свідчить про визнання державою практичної цінності правової доктрини, проте не означає набуття нею юридичної сили.

5. Загальними умовами формування й розвитку правової доктрини є розвинена юридична наука й освіта, корпус професійних юристів, які її розробляють і втілюють у юридичну практику. Тому інтелектуально-творчу спадщину Давньої Греції слід розглядати лише як філософсько-методологічну передумову формування правової доктрини, поява якої припадає на період існування давньоримської держави.

6. Завдяки дослідженню римських правових текстів західноєвропейські вчені-юристи епохи Середньовіччя створюють правову доктрину, надаючи їй наднаціонального (загальноєвропейського) характеру, перетворюючи на провідне джерело права. Виникнення в Європі протягом XVII-XVIII століть національних держав призвело до централізації нормотворчої діяльності й перетворення закону на основне формальне джерело права, до так званої націоналізації юридичної освіти й науки. Як наслідок - правова доктрина втрачає статус універсального транснаціонального джерела права і стає теоретичним підґрунтям формування національних правових систем.

7. Становлення вітчизняної правової доктрини розпочалося в ХІХ столітті, коли в українських землях, що входили до складу Російської імперії, відкриваються юридичні навчальні заклади, які стали центрами юридичної науки й освіти. Саме в цей період влада прагнула використати авторитет юридичної науки й розроблені нею раціональні програми під час здійснення правових реформ. Зі свого боку науковці брали активну участь в опрацюванні концепцій, програм, спрямованих на модернізацію суспільного життя.

8. Теоретичні надбання правової доктрини дореволюційної доби були згорнуті за радянських часів через визнання її атрибутом буржуазного права. Радянська правова наука не визнавала за цим феноменом ані значення форми права, ані чинника, що визначає зміст офіційних джерел права, характер взаємодії і співвідношення між ними. Негативне ставлення до доктрини на офіційному рівні нівелювалося реаліями юридичної практики, яка використовувала результати доктринального тлумачення у формі науково-практичних коментарів законодавства.

9. Обрання Україною курсу на побудову правової держави, її участь у європейському інтеграційному процесі сприяє утвердженню нових підходів до переліку джерел права, зокрема до визначення серед них ролі і значення правової доктрини. В Україні доктрина не має значення форми права, а її положення позбавлені загальнообовязкової сили для правозастосовних органів. Завдяки авторитету наукової істини вона впливає на юридичну практику шляхом (а) розробки понятійно-категоріального апарату, яким користується законодавець; (б) удосконалення юридичної техніки; (в) залучення науковців до надання консультативної й експертної допомоги, в тому числі з питань доктринального тлумачення і застосування правових норм; (г) включення правознавців до складу робочих груп з розроблення проектів законів.

10. Процес формування англосаксонської, особливо романо-германської правових систем і мусульманського права відбувався у взаємозвязку з правовою доктриною, що впродовж століть не один раз змінювала свої статус, роль і значення у правовому житті суспільства. На різних етапах розвитку національних правових систем доктрина допомагала логічно впорядкувати суперечливий, а інколи й хаотичний емпіричний матеріал чинного права, подати його у вигляді цілісної, внутрішньо узгодженої системи, заповнювала прогалини у правовому регулюванні.

11. Правова доктрина відіграла значну роль у формуванні й розвитку континентального права. Романо-германська правова система, її понятійно-категоріальний апарат, специфічний стиль юридичного мислення європейських юристів сформувалися на підґрунті університетських традицій, коріння яких сягають ХІІ-ХІІІ століть. Завдяки діяльності середньовічних учених між юридичною практикою й наукою закладаються традиції плідної співпраці.

12. Для сучасних держав романо-германської правової сімї характерно, з одного боку, de jure заперечення статусу доктрини як форми права, а з другого - активне використання de facto доктринальних форм у різних галузях юридичної практики. Доктрину прийнято розглядати як вторинне (субсидіарне, нетрадиційне) джерело права. Важлива роль правової доктрини в сімї континентального права пояснюється тим, що правова норма тут є загальною, має високий рівень абстрагування, що обєктивно зумовлює необхідність її тлумачення й конкретизації.

13. На відміну від континентального права в англо-американській правовій сімї рушійною силою розвитку права була й залишається діяльність суддів, а не правова доктрина, що має утилітарний характер, орієнтований на задоволення потреб юридичної практики. У країнах англо-американського права вона створюється юристами-практиками переважно у формі коментарів судових прецедентів, що виконують роль практичного керівництва для суддів. Значення праць юристів-класиків полягає не стільки в обґрунтованості, науковій істинності оригінальних ідей і висновків їх авторів, скільки у викладенні тих судових прецедентів, інформацію про які неможливо знайти в інших джерелах.

14. Основною причиною виникнення доктрини в релігійних правових системах є незрозумілість, а інколи й суперечливість приписів священних текстів. Положення останніх засновані не на нагальних потребах правового регулювання, а на ірраціональних за своєю природою релігійних догмах, які вважаються вічними й незмінними. Це зумовило потребу їх тлумачення вченими-богословами з метою пристосування до змін суспільного життя.

15. Доктрина посідає важливе місце в іудейському, індуському, канонічному праві, однак лише в мусульманському вона вважається провідним джерелом права. Основним у впливі правової доктрини на становлення й розвиток мусульманського права є те, що: (а) процес утворення правових норм відбувався на підставі релігійних прототипів, у якому роль юристів полягала в перекладі нормативних положень священних текстів мовою юридичних понять і конструкцій; (б) доктрина відіграє провідну роль у створенні на засадах релігійних догм і принципів юридичних приписів, що становлять підвалини законодавства арабських країн і безпосередньо застосовуються шаріатськими судами. У сучасних мусульманських країнах доктрина виступає і як форма права, і як важливий правоутворюючий чинник.

1. Семеніхін І. В. Правова доктрина: поняття та особливості / І.В. Семеніхін // Держ. будво та місц. самоврядування: зб. наук. пр. / за заг. ред. Ю. П. Битяка. - 2009. - Вип. 12. - С. 127-139.

2. Семеніхін І. В. Роль правової доктрини в українській законотворчій практиці / І. В. Семеніхін // Пробл. законності: акад. зб. наук. пр. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України. - 2010. - Вип. 109. - С. 204-211.

3. Семеніхін І. В. Роль правової доктрини у вітчизняній юридичній думці: історико-теоретичний аспект / І. В. Семеніхін // Вісн. Харків. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. - № 3 (50). - С. 39-48.

4. Семеніхін І. В. Проблемні аспекти реалізації правової доктрини у правозастосовній практиці / І. В. Семеніхін // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2010. - № 3 (62). - С. 303-312.

5. Семеніхін І. В. Роль правової доктрини в Стародавньому Римі: теоретико-історичний аналіз / І. В. Семеніхін // Держ. будво та місц. самоврядування: зб. наук. пр. / за заг. ред. Ю. П. Битяка. - 2011. - Вип. 22. - С. 275-289.

5. Семеніхін І. В. Роль правової доктрини у вітчизняній законотворчій практиці / І. В. Семеніхін // Другі конституційні читання: зб. тез наук. доп. і повідомл. міжнар. наук. конф. молодих учених, асп. і студ., присвяч. памяті академіка права Ю. М. Тодики (29-30 травня 2009 р.) / за заг. ред. проф. А. П. Гетьмана. - Х.: Права людини. - С. 45-48.

7. Семеніхін І. В. Правова доктрина і Конституція / І. В. Семеніхін // Юридична осінь 2009 року: тези доп. та наук. повідомл. міжнар. наук.-практ. конф. мол. учених та здобувачів (13 лист. 2009 р.) / за заг. ред. А. П. Гетьмана - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. - С. 19-23.

8. Семеніхін І. В. Термін «доктрина» в правовій науці / І. В. Семеніхін // Треті конституційні читання: зб. тез наук. доповідей і повідомл. міжнар. наук. конф. мол. учених, асп. і студ., присв. памяті акад. права Ю. М. Тодики (28-29 трав. 2010 р.) / за заг. ред. А. П. Гетьмана. - Х.: Права людини, 2010 - С. 53, 54.

9. Семеніхін І. В. Конституційно-правова доктрина: поняття та сутність / І. В. Семеніхін // 300 років Конституції гетьмана України Пилипа Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення: матер. міжнар. наук-практ. конф. (14 трав. 2010 р.). - Л.: ЛДУВС, 2010. - С. 260-264.

10. Семеніхін І. В. Роль правової доктрини в країнах англо-американської правової системи / І. В. Семеніхін // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: зб. тез наук. доп. VI міжнар. конф. мол. учених (19-20 берез. 2010 р.). - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010 - С. 59-61.

11. Семеніхін І. В. Правова доктрина як логіко-теоретична модель реформування вітчизняної правової системи / І. В. Семеніхін // Правова система України: проблеми і тенденції розвитку: матер. наук.-практ. конф. (3 черв. 2010 р.). - Х.: НДІ держ. будва та місц. самоврядування; Нац. акад. прав. наук України, 2010. - С. 209-111.

12. Семеніхін І. В. Правова доктрина в системі юридичної науки і практики / І. В. Семеніхін // Демократія у країнах Східної Європи: конституційно-правовий вимір (Тодиківські читання): зб. тез наук. доп. і повідомл. четвертої міжнар. наук. конф. мол. учених, асп. і студ., присвяч. памяті акад. права Ю. М. Тодики (27-28 травня 2011 р.). - Х.: Права людини, 2011. - С. 31, 32.

13. Семеніхін І. В. Правова доктрина як фактор розвитку вітчизняної правової системи / І. В. Семеніхін // Публічна влада в Україні та конституційно-правовий механізм її реалізації: матер. наук.-практ. конф., м. Харків (28 верес. 2011 р.) / Нац. акад. прав. наук України; Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого»; НДІ держ. будва та місц. самоврядування НАПРН України. - Х.: НДІ держ. будва та місц. самоврядування, 2011. - С. 215-217.

14. Семеніхін І. В. Еволюція поглядів на правову доктрину у вітчизняній юридичній науці / І. В. Семеніхін // Особистість. Суспільство. Право: зб. наук. ст. та тез наук. повідомл. за матер. міжнар. наук.-практ. конф., присв. 10-річчю Полтав. юрид. ін-ту (15 бер. 2012 р.) / редкол.: А. П. Гетьман, О. П. Бущан, О. Р. Дашковська та ін. - Х.: Точка, 2012. - С. 152-155.

Размещено на .ru