Правові засоби стимулювання розвитку відновлювальних джерел енергії як один із пріоритетних напрямів горизонтальної державної допомоги в Україні - Статья
Аналіз проблем розвитку відновлювальних джерел енергії, дослідження практики європейських країн щодо надання державної допомоги для розвитку відновлювальних джерел енергії. Податкові стимули в країнах ЄС, що заохочують використання нетрадиційної енергії.
Аннотация к работе
Стаття на тему: Правові засоби стимулювання розвитку відновлювальних джерел енергії як один із пріоритетних напрямів горизонтальної державної допомоги в УкраїніРозглянуто проблеми розвитку відновлювальних джерел енергії, досліджено практику європейських країн щодо надання державної допомоги для розвитку відновлювальних джерел енергії. Рассмотрены проблемы развития возобновляемых источников энергии, исследована практика европейских стран относительно предоставления государственной помощи для развития возобновляемых источников энергии. Затяжна економічна криза і, як наслідок, складність ситуації в енергетичній сфері, що обумовлена домінуванням переважно одного зовнішнього постачальника енергоносія, підтриманням неефективних проектів, відсутністю виважених рішень щодо надання будь-якої суми допомоги, а також марнотратством з боку органів влади характеризує політику надання підтримки в енергетичній сфері як непослідовну, нелогічну в ухваленні рішень, а головним чином така політика суперечить європейським керівним принципам у зазначеній сфері. Як відомо, внаслідок підписання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода) [1], Україна зобов’язалась привести своє національне законодавство у відповідність до норм ЄС. Активізація процесу виконання Україною зобов’язань, взятих на себе при приєднанні до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та положень Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, не лише створює якісно нову правову основу для подальших відносин між Україною та ЄС, а й є стратегічним орієнтиром для проведення системних реформ, спрямованих на підвищення ефективності функціонування паливно-енергетичного комплексу країни, забезпечення енергетичної безпеки [11, С.