Огляд козацької системи землекористування на засадах звичаєвого права, її істотна різниця, як від західноєвропейських зразків, так від російського "общинного" землекористування. Чинники зламу наприкінці XVIII ст. державно-правової системи Гетьманщини.
Аннотация к работе
Правові засади регулювання земельних відносин в Українській козацькій державі (ІІ пол. XVII - XVIII ст.)На відміну від країн Західної Європи, де феодальний устрій спричинив відтік збанкрутілих власників землі до міста, що сприяло розвитку ремісництва, промисловості і торгівлі, в Гетьманській державі «козацька шабля скасувала колишні панські кріпості на землю» [1, с. У російській історіографії переважає хибна думка, що українське козацтво - не була некерована державними інститутами влади і права розрізнена група озброєних людей, які були звиклими до гультяйства, анархії та не здатними господарювати на землі [3, с. Юрій, характеризуючи земельні відносини гетьманської держави, писав, що буржуазна революція, яка прокотилася Європою в XVI-XVII ст. і досягла України, мала виразні риси у Хмельниччині: «Після козацького повстання середини XVII ст. поміщицьке феодальне землеволодіння поступається козацькій займанщині, яка, по суті, була примітивною формою приватної власності на землю, що становило основу капіталістичних відносин у Європі» [4, с. Перехідний характер державно-правового регулювання земельних відносин у Гетьманську добу розвивався у принциповій згоді з інтересами субєктів земельної власності, зокрема козацької старшини, міщан і сімейних дворо-господарств, які не були зараховані до козацького стану. Загалом слід наголосити, що сформована аристократична свідомість значної частини козацької старшини орієнтувала їх на те, що вони мали більше прав на володіння землею, ніж козацькі низи.