Правові засади регулювання соціальних допомог в Україні - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРобота виконана на кафедрі трудового, аграрного та екологічного права Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Пилипенко Пилип Данилович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри трудового, аграрного та екологічного права. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Процевський Олександр Іванович, Інститут економіки і права Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Захист відбудеться „23” березня 2007 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Започатковані Україною економічні перетворення та реформа вітчизняної системи права призвели до оновлення одного з найважливіших інститутів ринкових відносин - законодавства про соціальні допомоги. Позбавлене належної теоретичної бази законодавство про соціальні допомоги не завжди забезпечує повноту регулювання відповідних відносин, а суперечливі за характером програми соціального захисту ускладнюють правозастосувальну діяльність. Тема дослідження відповідає загальній темі науково - дослідної роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка "Проблеми становлення і розвитку соціального права в Україні", яка затверджена наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка № Н - 350 від 15.06.2005 року (номер державної реєстрації 0105U007455). обґрунтувати об‘єктивні критерії організаційно - правових форм реалізації права на допомоги за правом соціального забезпечення, назвати їх спільні та відмінні риси; За допомогою формально - логічного та методу системного аналізу досліджувалися поняття та підстави виникнення права на соціальні допомоги.Тому в основу визначення цього виду соціального забезпечення необхідно покласти теорію соціального ризику, яка відображає об‘єктивні чинники, що лежать в основі виникнення права на соціальні допомоги та урізноманітнює джерела їх надання. Допомоги за правом соціального забезпечення автор визначає як безповоротні грошові виплати, що надаються уповноваженими державою органами особам, які зазнали соціального ризику, з метою підтримання їхнього життєвого рівня за рахунок бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Завершується підрозділ з‘ясуванням критеріїв та ознак, що відрізняють допомоги від пенсій, вихідної та медичної допомог. У другому підрозділі "Соціальні ризики - підстави виникнення права на допомоги" досліджуються поняття, види, та зміст соціальних ризиків, які є необхідною умовою реалізації права на допомоги за правом соціального забезпечення. До таких форм реалізації права на допомоги належать державне соціальне забезпечення, місцеве (регіональне) соціальне забезпечення та соціальне забезпечення коштом підприємств, установ, організацій.На підставі проведеного комплексного дослідження зроблені загальні висновки науково - теоретичного та практичного характеру: соціальні допомоги є вагомим чинником підтримання життєдіяльності людей, що опинилися у скрутному матеріальному становищі та об‘єктивно потребують соціальної підтримки. Втративши притаманні їм у радянські часи риси соціальної аліментарності, соціальні допомоги представляють собою безповоротні грошові виплати, що надаються уповноваженими державою органами особам, які зазнали соціального ризику, з метою підтримання їхнього життєвого рівня за рахунок бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; право на допомоги виникає за наявності соціальних ризиків, тобто складних життєвих обставин об‘єктивного порядку, що спричиняють, зазвичай, втрату людиною заробітку, погіршення стану здоров‘я або настання інших соціально - небезпечних наслідків, і не можуть бути подолані нею самостійно; соціальні ризики, окрім традиційного для юридичної науки поділу на страхові та не страхові, класифікуються також на загальні, що можуть спіткати будь - яку людину та індивідуальні, які впливають на обмежене коло осіб.

Основний зміст роботи

На підставі проведеного комплексного дослідження зроблені загальні висновки науково - теоретичного та практичного характеру: соціальні допомоги є вагомим чинником підтримання життєдіяльності людей, що опинилися у скрутному матеріальному становищі та об‘єктивно потребують соціальної підтримки. Втративши притаманні їм у радянські часи риси соціальної аліментарності, соціальні допомоги представляють собою безповоротні грошові виплати, що надаються уповноваженими державою органами особам, які зазнали соціального ризику, з метою підтримання їхнього життєвого рівня за рахунок бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;

право на допомоги виникає за наявності соціальних ризиків, тобто складних життєвих обставин об‘єктивного порядку, що спричиняють, зазвичай, втрату людиною заробітку, погіршення стану здоров‘я або настання інших соціально - небезпечних наслідків, і не можуть бути подолані нею самостійно;

соціальні ризики, окрім традиційного для юридичної науки поділу на страхові та не страхові, класифікуються також на загальні, що можуть спіткати будь - яку людину та індивідуальні, які впливають на обмежене коло осіб. За соціально - небезпечними наслідками вони поділяються на матеріальні, що призводять до втрати особою заробітку (доходу), не матеріальні, які передбачають настання наслідків, що не пов‘язані із втратою заробітку (наприклад погіршення стану здоров‘я) і змішані, які зумовлюють водночас матеріальні та нематеріальні наслідки;

підставами, що породжують право особи на допомоги є безробіття та часткове безробіття. Незважаючи на термінологічну подібність - це різні за характером та змістом соціальні ризики. Безробіттям вважається такий соціальний стан непрацюючої особи працездатного віку, яка бажає та готова працювати, але не може знайти роботи. Частковим безробіттям є повна або часткова втрата працівником заробітку, якщо вона сталася внаслідок запровадження роботодавцем неповного робочого часу або у зв‘язку із простоєм, що викликаний об‘єктивними обставинами;

основними формами реалізації права на соціальні допомоги є загальнообов‘язкове державне соціальне страхування та державне соціальне забезпечення. На відміну від основних, додаткові форми права на соціальні допомоги, тобто місцеве (регіональне) соціальне забезпечення та соціальне забезпечення за кошти роботодавців, передбачають виплату допомог за рахунок юридичних осіб чи органів місцевого самоврядування винятково на добровільних засадах понад розміри встановлені чинним законодавством або ж додатково до видів соціального захисту, що ним передбачені;

добровільний характер надання допомог органами місцевого самоврядування та юридичними особами зумовлює необхідність зміни існуючої практики, коли перші пять днів тимчасової непрацездатності оплачуються роботодавцями, а решта - фондами соціального страхування. Останні зобов‘язані надавати допомогу у зв‘язку із тимчасовою непрацездатністю починаючи з першого дня її настання;

загальнообов‘язкове державне соціальне страхування істотно відрізняється від цивільно-правового страхування, що також застосовується на практиці. Соціальне страхування - це колективна форма захисту людей від соціального ризику, а цивільне - індивідуальна. Умови надання допомог соціального страхування є однаковими для їх одержувачів, тому вони виписані у законодавстві України. Умови захисту від цивільно-правового ризику завжди індивідуалізовані та фіксується у договорі страхування. Соціальне страхування є єдиною загальнодержавною системою захисту людини від соціального ризику. Аналогічної системи цивільно-правового захисту не існує. правові норми, що регулюють соціальні допомоги утворюють однойменний інститут права соціального забезпечення, який базується на вихідних положеннях загальносоціального права, що відображають найбільш істотні прагнення людини у сфері соціального захисту, і саме завдяки їм визначається зміст та характер розвитку цього правового інституту;

основними принципами, на яких ґрунтуються соціальні допомоги є всезагальність права на допомоги, їх адресність та універсальність, забезпечення ними рівня життя не нижче за прожитковий мінімум, а також добровільність і доступність допомог за правом соціального забезпечення;

основним критерієм визначення розміру соціальних допомог є вартісна величина прожиткового мінімуму. Пропонується вилучити із законодавства норми, які передбачають визначення розміру допомог на підставі інших критеріїв, зокрема, рівня забезпечення прожиткового мінімуму (гарантованого мінімуму), або ж розміру стипендіального забезпечення. Їх подальше існування зумовлює надання допомог у розмірах, що не гарантують людині мінімального рівня життя;

до статті 23 Закону України про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття необхідно внести зміни з метою звуження кола осіб, для яких право на допомогу у звязку з безробіттям виникає з 91 дня реєстрації у державній службі зайнятості. Такими можуть бути лише особи, що звільнені з останнього місця роботи в результаті протиправних дій з їхнього боку. Безробітними, які припинили трудові відносини за власним бажанням без поважних причин зазначена допомога повинна надаватись на загальних підставах. Стаття 38 Кодексу Законів про Працю України визнає за ними право на звільнення за власним бажанням, а тому реалізація цього права не може вести у подальшому до обмеження права на допомогу по безробіттю.

1. Стрепко В.Л. Поняття допомог у праві соціального забезпечення // Вісник Львівського університету. - Серія юридична. - Львів, 2001. - Вип. 36. - С. 400-403.

2. Стрепко В.Л. Організаційно - правові форми реалізації права на соціальні допомоги // Науковий вісник Львівського юридичного інституту МВС України / Гол. ред. В.Л. Ортинський. - Львів: Львівський юридичний інститут МВС України. - Вип. 3. - 2004. - С. 223 - 232.

3. Стрепко В.Л. Щодо визначення ризиків допомог за правом соціального забезпечення // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2004. - Випуск 40. - С. 307 - 312.

4. Стрепко В.Л. Принципи регулювання соціальних допомог // Життя і право. - 2005. - № 5. - С. 46 - 49.

5. Стрепко В.Л. Про допомоги як вид соціального забезпечення // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статей. - 2005. - Випуск XV. - С. 159-169.

6. Стрепко В.Л. До питання про адресність страхових допомог за правом соціального забезпечення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції 13-14 лютого 2002 р. - Львів: Видання юридичного факультету ЛНУ, 2002. - С. 238-239.

7. Стрепко В.Л. Форми та строки виплати допомог за правом соціального забезпечення // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ІХ регіональної науково-практичної конференції 13-14 лютого 2003 р. - Львів: Видання юридичного факультету ЛНУ, 2003. - С. 359-360.

8. Стрепко В.Л. Безробіття - підстава надання допомог за правом соціального забезпечення // Захист соціальних прав людини і громадянина в Україні: проблеми юридичного забезпечення: Матеріали науково - практичної конференції. 30 січня 2003 р., м. Київ / За ред. Н.Б. Болотіної. - К.: МП "Леся", 2003. - С. 116-118.

9. Стрепко В.Л. Соціальні ризики - підстави виникнення права на соціальні допомоги // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: Матеріали науково-практичної конференції. 12 березня 2004 року, м. Київ / За ред. О.Ф Штанька, Н.Б. Болотіної. - К.: МВС КЮІ України, 2004. - Ч. 2. - С. 22-25.