Міжбюджетні відносини - фактор, який відіграє важливу роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку держави та її регіонів. Характеристика нормативно-правових засобів ефективного розподілу коштів між державними і місцевими бюджетами.
Аннотация к работе
Міжбюджетні відносини відіграють важливу роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку держави та її регіонів. Використовуючи інструменти їх правового регулювання, державні органи влади можуть створювати умови для залучення інвестицій в регіони і стимулювання їх ділової активності з метою підвищення добробуту населення, і навпаки - неефективними рішеннями в державному та місцевих бюджетах викликати відтік інвестицій та занепад території, зростання безробіття і соціальної напруги. Дослідження стану та динаміки нормативно-методичного забезпечення правового регулювання міжбюджетних відносин із виявленням тенденцій їх становлення має актуальне значення, оскільки дозволяє, з одного боку, виявити основні проблеми правового забезпечення міжбюджетних відносин, а з іншого - розробити рекомендації та пропозиції щодо подальшого вдосконалення та розвитку державної бюджетної політики. Науково-обґрунтоване правове регулювання міжбюджетних відносин дозволить вирішувати різноманітні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів і держави в цілому. Методи оцінки нормативно-правових актів бюджетного законодавства та класифікаційних ознак адміністративних порушень використано для узагальнення нормативно-методичного забезпечення правового регулювання міжбюджетних відносин та надання інституціональної характеристики правового регулювання міжбюджетних відносин.Сутність правового регулювання в бюджетній сфері полягає в підготовці та впровадженні нормативно-методичного забезпечення адміністративних процесів розробки та використання державного і місцевих бюджетів, які надалі регламентуються вищестоящими органами законодавчої та виконавчої влади: Верховною Радою України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, Міністерством юстиції України. Нормативно-методичне забезпечення бюджетних процесів, включаючи фінансово-правові відносини різних рівнів державного управління національною економікою, акумульовано в Бюджетному кодексі України, а також в окремих актах вищих органів законодавчої та виконавчої влади. Зясовано, що правові засади бюджетної системи України становлять: Конституція України (1996), закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997), «Про місцеві державні адміністрації» (1999), Бюджетний кодекс України (2001, 2010 рр.). Обсяг міжбюджетних трансфертів як правову норму фінансово-правових відносин між різними рівнями державного управління національною економікою доцільно визначати, зважаючи на фінансове забезпечення досягнення єдиних стандартів якості життя населення України на певній території. Закріплений у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» поділ доходів і видатків не відображено в положеннях Бюджетного кодексу, що й стало однією з причин відсутності чіткого розмежування на законодавчому рівні делегованих та власних бюджетних повноважень регіональних і місцевих органів самоврядування під час планування й виконання місцевих бюджетів.
Вывод
міжбюджетний правовий державний економічний
У дисертаційному дослідженні здійснена систематизація становлення чинного нормативно-методичного забезпечення правового регулювання міжбюджетних відносин в Україні та обґрунтовані рекомендації і пропозиції щодо їх вдосконалення з метою досягнення соціальних стандартів розвитку регіонів та держави в цілому в контексті євроінтеграційних процесів України.
У висновках містяться результати проведеного дослідження, які сформульовані в пропозиціях і рекомендаціях, спрямованих на досягнення поставленої мети: 1. Сутність правового регулювання в бюджетній сфері полягає в підготовці та впровадженні нормативно-методичного забезпечення адміністративних процесів розробки та використання державного і місцевих бюджетів, які надалі регламентуються вищестоящими органами законодавчої та виконавчої влади: Верховною Радою України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, Міністерством юстиції України.
Нормативно-методичне забезпечення бюджетних процесів, включаючи фінансово-правові відносини різних рівнів державного управління національною економікою, акумульовано в Бюджетному кодексі України, а також в окремих актах вищих органів законодавчої та виконавчої влади.
2. Зясовано, що правові засади бюджетної системи України становлять: Конституція України (1996), закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997), «Про місцеві державні адміністрації» (1999), Бюджетний кодекс України (2001, 2010 рр.).
Доведено, що орієнтація учасників бюджетного процесу макро- і мікрорівнів на інноваційне зростання людського потенціалу та соціальної сфери є центральною ланкою створення та подальшого розвитку бюджетного механізму збалансованого управління сталим розвитком держави на основі національної системи цінностей.
3. Джерелами фінансування соціальних стандартів є кошти державного та місцевого бюджетів, приватні та спонсорські інвестиції, фінансові ресурси за грандами та цільовою допомогою тощо. На основі цього запропоновано, ввести співфінансування досягнення соціальних стандартів як нову правову норму в Бюджетний кодекс України.
Відповідальність центральних і місцевих органів влади за фінансування соціальних стандартів доцільно визначити відповідно до джерел їх фінансового забезпечення.
4. Дослідження показало, що запити на обсяги фінансування повинні готуватися згідно з соціальними стандартами, а також із визначенням тієї частини, яка готується у формі бюджетного запиту за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості.
Обсяг міжбюджетних трансфертів як правову норму фінансово-правових відносин між різними рівнями державного управління національною економікою доцільно визначати, зважаючи на фінансове забезпечення досягнення єдиних стандартів якості життя населення України на певній території. Джерелами міжбюджетних трансфертів повинні бути фінансові ресурси вищого рівня державного управління: для обласних бюджетів - державний бюджет; для районних - державний і обласний; для бюджетів місцевого самоврядування - державні, обласні і районні бюджети.
5. Визначено, що в Україні до цього часу законодавчо не визначено сферу повноважень органів місцевого самоврядування та органів державної влади (у тому числі й функцій, які вони повинні виконувати під свою відповідальність). Чіткий розподіл компетенції щодо розвязання завдань як державного, так і місцевого значення не зафіксований ні в Конституції України, ні в законах України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації». Ця правова невизначеність робить нечіткими межі бюджетної компетенції.
Закріплений у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» поділ доходів і видатків не відображено в положеннях Бюджетного кодексу, що й стало однією з причин відсутності чіткого розмежування на законодавчому рівні делегованих та власних бюджетних повноважень регіональних і місцевих органів самоврядування під час планування й виконання місцевих бюджетів.
6. Дослідження показало, що розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між державним і місцевими бюджетами здійснюються на засадах справедливого й неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами і полягає в тому, щоб кошти між бюджетами розподілялися рівномірно і відповідно до потреб конкретної територіальної громади.
Збалансоване управління сталим розвитком держави на основі системи національних цінностей передбачає у майбутньому визначення того, що видатки на утримання і відтворення матеріальної бази соціальної сфери і інфраструктури конкретного регіону забезпечувалися власними ресурсами, що акумульовані у місцевому бюджеті, а трансферти з державного бюджету призначалися для забезпечення єдиних стандартів якості життя населення країни в її різних регіонах.
7. Доведено, що спірні питання щодо розмежування функцій та повноважень між місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування виникають тому, що кожний з них реалізує норми бюджетного права, по-різному розуміючи межі здійснення власних функцій та повноважень.
Недосконалість інституційної та правової бази міжбюджетних відносин породила в цій сфері низку проблем, серед яких можна виділити основні: мізерність дохідних джерел місцевих бюджетів, майже повна їх залежність від Державного бюджету; відсутність пріоритетів бюджетних інвестицій; непрозорість і субєктивізм у розподілі міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами та між рівнями місцевих бюджетів, відсутність економічних стимулів у місцевих органів влади щодо додаткового одержання доходів і розширення податкової бази.
Вдосконалення міжбюджетних відносин шляхом розподілу повноважень між різними рівнями влади - складова більш глобального завдання - проведення адміністративно-територіальної реформи в бюджетній сфері Україні. На основі цього визначено пріоритетні загальні напрями реформування міжбюджетних відносин і вдосконалення системи розподілу повноважень місцевих органів влади.
8. Зясовано, що основними проблемами правового регулювання зміцнення фінансової автономії органами місцевого самоврядування є, по-перше, проблеми реформування системи регіональної влади у напрямі передачі функцій з управління соціально-економічним розвитком території від виконавчої влади обласного та районного рівнів органам місцевого самоврядування; по-друге, проблеми вдосконалення правової бази управління місцевими фінансами; по-третє, проблеми обґрунтування та впровадження механізму вирішення компетенційних суперечок (спорів) між органами влади різних рівнів; по-четверте, проблеми розробки та реалізації договірних відносин між органами публічної влади на місцях.
Укріплення фінансової автономії місцевого самоврядування доцільно здійснювати шляхом покращання міжбюджетних відносин через відповідні фонди: фінансової підтримки регіонів (створюється з метою вирівнювання бюджетної забезпеченості органів місцевого самоврядування); регіонального розвитку (для залучення та підтримки інвестицій у місцеву інфраструктуру); компенсацій (кошти фонду мали б іти на реалізацію законів, що передбачають державні соціальні виплати); співфінансування соціальних видатків, призначених для стимулювання органів місцевого самоврядування підтримувати на певному рівні надання основних суспільних благ.
9. Основна мета формування правового забезпечення міжбюджетних відносин полягає у побудові такої бюджетної системи, яка при найбільш оптимальному використанні фінансових ресурсів держави відображає державний (унітарний) устрій України у поєднанні з самостійністю місцевих бюджетів.
Правове забезпечення укріплення фінансової автономії місцевого самоврядування доцільно будувати на засадах бюджетного федералізму, імплементуючи досвід високорозвинених країн та незважаючи на унітарну систему державної влади України. Тобто, не змінюючи адміністративно-територіальний устрій нашої держави, а впроваджуючи ідеї та постулати бюджетного федералізму можна значно укріпити фінансову автономію органів місцевого самоврядування.
10. Поглиблено визначення міжбюджетних відносин, яке полягає в тому, що вони за своїми сутністю та змістом забезпечують узгодженість складових бюджетної системи, яка досягається організаційно-правовими та фінансовими відносинами між органами державної влади і місцевого самоврядування щодо встановлення та розмежування бюджетних повноважень, фінансових ресурсів, прав, обовязків та відповідальності у бюджетному процесі.
Особливістю функціонування міжбюджетних відносин є те, що обєктивна потреба в їх наявності полягає в необхідності здійснення вирівнювання фінансових можливостей адміністративно-територіальних одиниць, по-перше, одного рівня через нерівномірність надходжень бюджетних ресурсів внаслідок різного соціально-економічного розвитку (горизонтальне фінансове вирівнювання); по-друге, різних рівнів влади внаслідок особливостей розподілу повноважень по вертикалі влади та управління (вертикальне фінансове вирівнювання).
Список литературы
1. Астіон С.І. Удосконалення правової організації розмежування бюджетних відносин в Україні / С.І. Астіон // Наукові праці МАУП. - 2014. - № 1. - С. 97-101.
2. Астіон С.І. Вдосконалення правового регулювання міжбюджетних відносин в Україні в сучасних умовах / С.І. Астіон // National Law Journal: Theory And Practice. - 2014, February. - P. 63-68.
3. Астіон С.І. Аналіз правового регулювання міжбюджетних трансфертів / С.І. Астіон // Актуальні проблеми держави і права - 2014. - № 74. - С. 165-171.
4. Астіон С.І. Проблеми правового укріплення фінансової автономії місцевого самоврядування / С.І. Астіон // Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія «Юридичні науки». - 2014. - Вип. 3. - Т. 2. - С. 126-131.
5. Астион С.И. Основные направления развития финансово-правовых отношений в Украине / С.И. Астион // Universum: Экономика и юриспруденция: электрон. научн. журн. - 2014. - № 11 (11).
6. Астіон С.І. Специфіка правової організації розмежування бюджетних відносин в Україні / С.І. Астіон // Внедрение научных знаний в повседневную жизнь: материалы ХХХІХ Междунар. науч.-практ. конф., Горловка, нояб. 2013 г. - Горловка, 2013. - С. 125-127.
7. Астіон С.І. Засади правового регулювання міжбюджетних відносин в Україні / С.І. Астіон // Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: матеріали XIV Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., Тернопіль, берез. 2013 р. - Тернопіль, 2013. - С. 146-148.
8. Астіон С.І. Правові детермінанти формування міжбюджетних відносин в Україні / С.І. Астіон // Міжнародні та національні правові виміри забезпечення стабільності: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Львів, 25-26 квіт. 2014 р.: у 2 ч. - Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2014. - Ч. ІІ. - С. 15-16.
9. Астіон С.І. Основи правового регулювання в бюджетній системі України / С.І. Астіон // Проблеми та стан дотримання захисту прав людини в Україні: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Львів, 25-26 лип. 2014 р. - Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2014. - С. 86-88.