Процес виникнення і розвитку кримінально-виконавчих установ відкритого типу в Україні. Місце кримінально-виконавчих установ відкритого типу в системі органів і установ виконання покарань, їх призначення та завдання. Проблеми правового статусу засуджених.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент ФАРЕНЮК Сергій Якович, Київський юридичний інститут МВС України, начальник кафедри кримінального права та кримінології кандидат юридичних наук, доцент СЕРГЕЄВ Ігор Сергійович, Київський юридичний інститут МВС України, начальник факультету заочного навчання, перепідготовки та підвищення кваліфікації Захист відбудеться “23” червня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м.За таких умов, серед багатьох теоретичних і практичних завдань, які потребують розвязання, своєю актуальністю і новизною виділяється розробка правових і організаційних засад виконання покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу. Правові та організаційні аспекти виконання покарання в установах відкритого типу досліджувалися в роботах М.Ф. Водночас, їх праці не містять аналізу правової природи кримінально-виконавчих установ відкритого типу (виправних центрів), а правові й організаційні засади виконання покарання у виді обмеження волі взагалі не становили предмет наукового дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного вивчення законодавства України і практики його застосування розкрити правові та організаційні засади виконання покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу, а також виробити пропозиції щодо їх удосконалення. Предметом дослідження виступають теорія і практика застосування норм кримінально-виконавчого законодавства України, які регулюють порядок виконання і умови відбування покарання в кримінально-виконавчих установах відкритого типу; правова природа виправних центрів; засуджені, які відбувають у них покарання, та проблеми їх правового статусу.Підрозділ завершується розглядом історії зародження та розвитку колоній-поселень, умовного засудження до позбавлення волі з обовязковим залученням засудженого до праці й умовного звільнення з місць позбавлення волі з обовязковим залученням засудженого до праці. Щодо умовного засудження до позбавлення волі з обовязковим залученням засудженого до праці й умовного звільнення з місць позбавлення волі з обовязковим залученням засудженого до праці, то на той час вони були якісно новим кроком у галузі кримінальної політики і являли собою досить вагому альтернативу позбавленню волі. Підрозділ 1.3 “Розвиток установ відкритого типу в незалежній Україні” починається з вивчення Постанови Кабінету Міністрів Української РСР “Про Основні напрями реформи кримінально-виконавчої системи в Українській РСР” від 11 липня 1991 року №88, в якій з метою диференціації та індивідуалізації порядку й умов виконання (відбування) кримінальних покарань передбачалася реорганізація спецкомендатур і колоній-поселень в установи відкритого типу для тримання засуджених до обмеження волі. Автор зазначає, що на виконання цієї реформи після прийняття Постанови Верховної Ради України “Про призупинення застосування статей 251 та 521 Кримінального кодексу УРСР” від 16 травня 1992 року була призупинена до прийняття нового Кримінального кодексу України (КК України) дія умовного звільнення засуджених із місць позбавлення волі з обовязковим залученням до праці та умовного засудження до позбавлення волі з обовязковим залученням до праці. Підрозділ 2.3 “Співвідношення покарання у виді обмеження волі з іншими кримінально-правовими заходами, що виконувалися установами відкритого типу” містить порівняльну характеристику покарання у виді обмеження волі з умовним засудженням до позбавлення волі з обовязковим залученням до праці й умовним звільненням із місць позбавлення волі з обовязковим залученням до праці, з одного боку, та направленням (переведенням) в колонію-поселення, - з іншого.Еволюція розвитку кримінально-виконавчих установ відкритого типу, їх завдань, правового регулювання дозволяє зробити висновок про те, що виникнення та розвиток цих установ є цілком закономірним і необхідним соціально-правовим явищем. Дані установи в повній мірі відображають сьогоднішні тенденції до гуманізації кримінального покарання і орієнтовані на соціально-правовий контроль за виправленням і ресоціалізацією засуджених в умовах обмеження волі. Основним елементом змісту покарання у виді обмеження волі є мінімальна ізоляція, яка виражається в обмеженні права на пересування і вибору місця проживання. Дану ступінь ізоляції пропонується визначити як виправний нагляд, що створює умови, достатні для здійснення карально-виховного впливу на засуджених до обмеження волі й нормального задоволення ними багатьох загальнолюдських потреб.