Основна ідея закону України "Про судову експертизу". Пошук шляхів підвищення ефективності чинної системи організації судово-експертної діяльності, оптимізації її організації та правового забезпечення. Стандартизація та сертифікація методик досліджень.
Аннотация к работе
ХДК 343.983 правові та організаційні проблеми регулювання судово-експертного забезпечення правосуддя в УкраїніПрактика застосування закону показала важливість встановлених ним положень, а також необхідність подальшого вдосконалення окремих його норм, зважаючи на те, що за час його правозастосування Верховною Радою України прийнято та введено в дію Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, якими уточнено статус судового експерта та порядок призначення судових експертиз, а також місце та особливості судової експертизи в системі процесу доказування. Тобто для експертного висловлення думки особі недостатньо бути спеціалістом у певній сфері, вона ще має підтвердити свою кваліфікацію та отримати статус судового експерта. Законодавство Франції дозволяє залучати як експертів і фахівців, які не є присяжними експертами. В Україні є маса громадських організацій та різних асоціацій, які обєднують фахівців тієї чи іншої області (наприклад, оцінювачів, аварійних комісарів, аудиторів і т.д.), зможуть давати суду свої висновки з питань, що потребують спеціальних знань, не обов’язково надавати їх висновкам статусу судової експертизи, їх дослідження можна закріпити законодавчо як висновки спеціаліста. Нині Міністерство юстиції в особі створеної при ньому Центральної експертно-кваліфікаційної комісії безпідставно перебрало на себе функцію суду та інших учасників процесу у вирішенні питання, який саме експерт може бути залучений до ролі «особи знаючої» у відповідному процесі, замінюючи суд у питанні оцінки як доказу показів, так і висновків «носіїв спеціальних знань».