Місце, структура та зміст кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України. Відповідність положенням Конституції чинного правового регулювання провадження дізнання й досудового слідства. Науково-методичне забезпечення діяльності.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИНауковий консультант, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, Лисиченко Віталій Костянтинович, Національна академія державної податкової служби України, професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Бахін Володимир Петрович, Національна академія державної податкової служби України, професор кафедри кримінального права, процесу та криміналістики; доктор юридичних наук, професор Шумило Микола Єгорович, Національна академія Служби безпеки України, професор кафедри кримінального права і кримінального процесу. Захист відбудеться “6” лютого 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м.Концепція судово-правової реформи, прийнята Верховною Радою України (1992 рік), а також схвалена Кабінетом Міністрів України Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України (1996 рік) і Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затверджене Указом Президента України (2000 рік) передбачають здійснення аналізу та розробки організаційних і правових засад структурної перебудови і розмежування функцій, заходів вдосконалення діяльності системи правоохоронних органів, у тому числі дізнання і досудового слідства МВС України. Потребують перегляду застарілі стереотипи, які є у практиці розслідування злочинів, вдосконалення змісту і напрямів кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ та форми взаємодії з іншими правоохоронними органами України, виходячи з їх функціонального спрямування, завдань у зміцненні правопорядку та недопущення росту рівня злочинності. В Указі Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією” від 6 лютого 2003 року робота спеціальних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України і Служби безпеки України визнана недостатньою та малоефективною і поставлене завдання цим відомствам дати принципову оцінку роботі керівників усіх ланок, які очолюють роботу по організації боротьби з організованою злочинністю і корупцією, порушеннями громадського порядку та безпеки, повязаними з розподілом сфер впливу між злочинними угрупованнями. Проблемі вдосконалення діяльності по розкриттю та розслідуванню злочинів постійно приділяється увага у працях вчених-юристів України та країн СНД. Дисертація виконувалася відповідно до напрямів, визначених Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки (розділи V, VI, VII), затвердженою Указом Президента України № 837/96 від 17 вересня 1996 року, Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки (розділи II, III, IV), затвердженою Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року.“Поняття кримінально-процесуальної діяльності, її сутність та місце в системі функцій органів внутрішніх справ України” розглядаються завдання та повноваження по забезпеченню громадської безпеки і громадського порядку, охороні прав та інтересів громадян, попередженню, виявленню і припиненню правопорушень кримінального та адміністративно-правового характеру правоохоронними органами України і насамперед - органами внутрішніх справ України. Звертаючи увагу на неоднозначність визначень поняття “діяльність” у вказаних галузях науки, на основі аналізу їх змісту обґрунтовуються положення про те, що кримінально-процесуальну діяльність у судочинстві складає система дій органів дізнання і слідчого, спрямованих на розкриття й розслідування злочинів, дій прокурора по нагляду за додержанням законності при провадженні у кримінальних справах, та по їх розгляду і вирішенню по суті суддею (судом). Кримінально-процесуальна діяльність органів внутрішніх справ України визначається у дисертації як регламентована законом діяльність органів дізнання і досудового слідства по здійсненню своїх повноважень при проведенні процесуальних дій по розкриттю і розслідуванню злочинів, у результаті яких виникають, змінюються або припиняються кримінально-процесуальні відносини між субєктами і учасниками такої діяльності, збирається та досліджується сукупність доказів, необхідних для прийняття відповідного передбаченого законом рішення в конкретних кримінальних справах. Особливості закінчення кримінально-процесуальної діяльності підрозділів МВС України розрізняються за підсумковими процесуальними рішеннями, які приймають органи дізнання (частини перша-друга статті 109, частина четверта статті 426 КПК) і досудового слідства (стаття 212 КПК).