Поняття правового стимулу, його класифікація та риси. Механізм та ефективність формування бажаної для суб’єкта правомірної поведінки, в результаті чого досягаються відповідні результати, задовольняються як власні, так і суспільні потреби та інтереси.
Аннотация к работе
Київський національний університет внутрішніх справЗахист відбудеться “25” лютого 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (ДП-680, м. У ній досліджено поняття, визначено характерні ознаки та здійснено класифікацію правових стимулів. В роботі зосереджено основну увагу на зясуванні сутності, природи, мети, принципів та функцій правового стимулювання. Запропоновано видову характеристику правового стимулювання залежно від сутності потреб та інтересів особи, напрямку її зацікавленості й відповідного виду правових стимулів (правових засобів), які застосовуються в процесі правового стимулювання.З огляду на це можна стверджувати, що в більшості випадків саме правове стимулювання, а не покарання стає мотивом бажаної поведінки особи, викликає її зацікавленість, позитивно впливає на її волю та свідомість. Усе це обумовлює потребу проведення поглибленого аналізу природи правового стимулювання, видів правових стимулів, їх створення та розвитку, механізмів реалізації. На науковому рівні питання стимулів та стимулювання піднімалися вченими ще в XIX-XX століттях. Водночас слід зазначити, що на теоретичному рівні правове стимулювання, його основні риси, види, принципи та функції досліджувалися фрагментарно або в межах галузевих юридичних наук, що обумовлює необхідність і доцільність подальшого вивчення правових стимулів, розробки механізму правового стимулювання, критеріїв ефективності впливу правових стимулів на свідомість особи з метою мотивації правомірної поведінки. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань досліджуваного предмета, зокрема, були використані такі методи: діалектичний метод пізнання, який розкриває поняття правового стимулювання як явища динамічного і такого, що перебуває у взаємозвязку з правовою свідомістю та правовою культурою (підрозділи 1.1, 2.1); формально-логічні методи аналізу та синтезу, що дозволили виокремити складові елементи понять “правовий стимул”, “правове стимулювання”, “механізм правового стимулювання” та сформулювати їхні дефініції (підрозділи 2.1, 3.1); історичний метод використано при дослідженні сутності правового стимулу та правового стимулювання (підрозділ 1.1); системно-структурний метод дозволив дослідити процес правового стимулювання та його механізм як системні явища, що складаються з певних взаємоповязаних між собою елементів (підрозділи 1.2, 2.3); спеціально-юридичний метод застосовувався при аналізі чинного законодавства та його застосування в процесі правового стимулювання (підрозділ 3.2); порівняльно-правовий метод допоміг розмежувати різноманітні поняття та явища, виявити їх особливі риси (наприклад, правовий стимул та правове стимулювання, правове регулювання та правовий вплив тощо) (підрозділ 2.1); соціологічний метод дозволив на основі проведеного анкетування зясувати точку зору працівників міліції на існуючі засоби правового стимулювання та визначити проблеми, що виникають при їх реалізації (підрозділ 3.2).Розділ 1 “Правовий стимул як засіб правового стимулювання” складається з двох підрозділів, у яких розглядаються теоретико-правові аспекти розуміння правового стимулу, визначаються його ознаки та здійснюється їх класифікація. “Поняття правового стимулу” проведено аналіз поглядів учених на розуміння сутності правового стимулу, в процесі якого, здобувач поділяючи точку зору прихильників інструментального підходу, запропонував власне визначення поняття правового стимулу як закріпленого в нормі права засобу правового впливу на поведінку особи, спрямованого на спонукання її до суспільно корисного і соціально-активного правомірного діяння, яке має свідомо-вольовий характер, з метою задоволення потреб та інтересів, досягнення поставлених цілей. “Поняття та риси правового стимулювання” досліджуються існуючі в науковій літературі підходи до розуміння правового стимулювання, в процесі чого акцентувалась увага на спорідненості даної категорії з поняттям “правовий стимул”, який виступає у якості правового засобу (інструменту), за допомогою якого формується бажана правомірна поведінка в процесі правового стимулювання. “Теоретико-правова характеристика видів правового стимулювання” доведено, що процес правового стимулювання має різносторонній характер, здійснюється в різних сферах суспільного життя, що дає підстави для виокремлення видів правового стимулювання залежно від сутності потреб та інтересів особи, напрямку її зацікавленості й відповідного виду правових засобів (правових стимулів), які застосовуються в процесі правового стимулювання.