Правові основи співробітництва Китайської Народної Республіки і Європейського Союзу - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАРоботу виконано на кафедрі порівняльного і європейського права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Муравйов Віктор Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри порівняльного і європейського права. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Дмитрієв Анатолій Іванович, Горлівський регіональний інститут Університету «Україна», проректор з наукової роботи, завідувач кафедри правознавства; Захист відбудеться «15» березня 2011 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в залі Вченої ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Базову угоду буде замінено новою Угодою про партнерство та співробітництво, переговори щодо укладення якої розпочато в січні 2007 року. Водночас динамічний розвиток Євросоюзу спричинив появу нових правових інструментів співпраці з третіми країнами, що доповнюють договірні механізми. Поза межами наукових досліджень залишилися також питання ролі актів двостороннього співробітництва в процесі співпраці КНР з ЄС, висвітлення нових форм співпраці тощо. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми «Україна в євроінтеграційних правових процесах», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» № 06БФ048-01, яка, в свою чергу, є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України». Предметом дослідження обрано основні акти, що регулюють європейсько-китайські відносини та співробітництво у правовій, дипломатичній, економічній, науково-технічній і гуманітарній сферах та діяльність державних установ, що сприяють розвиткові двосторонньої співпраці.Через міжнародні угоди, укладені з іншими країнами, здійснюється розширення дії права ЄС на відносини з іншими субєктами міжнародного права, оскільки такі угоди можуть включати правові положення, запозичені з первинного та вторинного права ЄС, або мати посилання на необхідність приведення національного права третіх країн у відповідність до положень окремих галузей права ЄС. Автором відзначено, що водночас дедалі більшого поширення в практиці Євросоюзу набуває укладення широкомасштабних договорів з третіми країнами, які охоплюють велике коло напрямів співпраці в рамках торгівлі та співробітництва, співробітництва заради співпраці, асоціації та приєднання. У третьому підрозділі - «Економічні та політико-правові передумови співпраці між КНР і ЄС» - дістали подальшого розвитку питання про систему угод Європейського Союзу про асоціацію, угод про співробітництво і торговельних угод, у яких беруть участь країни практично всіх регіонів світу, починаючи з найближчих сусідів ЄС у Європі і закінчуючи найбільш далекими партнерами з Азії і Тихоокеанського регіону. Відносини між Китаєм і Євросоюзом почалися з переважно економічної основи й розвинулися до співпраці в боротьбі з тероризмом, піратством, організованою злочинністю, а також у багатьох інших питаннях. До числа невирішених моментів у цих відносинах можна віднести різні підходи до поняття прав людини у Китаї та Євросоюзі, а також те, що політичні реформи в КНР не завжди позитивно оцінюються у Європі, що, у свою чергу, призвело до ембарго на продаж зброї до Китаю.За останні 10 років інтеграційні процеси у Європі привели до якісних змін у системі управління Європейським Союзом як унікальним політико-територіальним утворенням, що в процесі розширення і включення до свого складу нових держав (у 2003 і 2007 роках) поступово набувало рис державності. Найвищим досягненням на цьому етапі європейської інтеграції стало введення в дію у 2009 Лісабонських договорів (Договору про Європейсьний Союз та Договору про заснування Європейського Співтовариства), які визначили межі політичного компромісу між керівництвом Євросоюзу і державами, реформуючи систему управління і підвищуючи ефективність ухвалення політичних і правових рішень. Основою розвитку двосторонніх економічних відносин є Угода про торговельне й економічне співробітництво 1985 року, якою створено договірний та інституційний механізми взаємодії та співпраці. Механізм функціонує на рівні віце-премєра, що опікується питаннями захисту прав інтелектуальної власності, торгівлі, інвестицій та економічного співробітництва.

2. Основний зміст