Національний банк як головний суб’єкт державної грошово-кредитної політики України. Законодавство про грошово-кредитну політику та проблеми його вдосконалення. Операції з цінними паперами на відкритому ринку. Регулювання імпорту та експорту капіталу.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКАСеред значного розмаїття механізмів та інструментів, що існують в інституційно-економічному середовищі, прямий вплив на вищезазначені процеси здійснюється за допомогою декількох основних важелів, серед яких одне із центральних місць займає грошово-кредитна політика. Конституція України встановила, що грошовою одиницею України є гривня і забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України; Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. В результаті ці норми разом із численними актами НБУ, якому передане право розробки і здійснення грошово-кредитної політики, утворюють складне за юридичною природою нормативне утворення - сукупність правових норм, що регулюють відносини у сфері вироблення і реалізації грошово-кредитної політики. Стельмах в своєму науковому дослідженні розглядає питання грошово-кредитної політики і, характеризуючи її стан, стверджує, що "за роки незалежності вона практично сформована і в цілому відповідає потребам перехідного періоду, а грошово-кредитна політика, яку реалізує Національний банк України, є достатньо дієвою і значною мірою стимулює розвиток нових економічних відносин. Досліджуючи проблему формування і розвитку грошово-кредитної політики в Україні, її роль і місце у сучасному ринковому господарстві дисертантка дійшла до висновку, що нормативно-правова база грошово-кредитної політики утворює підгрунття для наукових досліджень, проте усі літературні джерела (підручники, навчальні посібники, монографічні дослідження та ін.) з фінансового права обходять стороною проблеми грошово-кредитної політики, а відтак їх слід лише з?ясовувати.Перший розділ - "Грошово-кредитна політика та її організаційно-правові інституційні основи." - складається з трьох структурних підрозділів, і присвячений визначенню поняття “грошово-кредитної політики”, а також дослідженню її субєктного складу та правової основи. Дисертанткою досліджений ряд питань щодо регулювання грошового ринку України, його співвідношення із механізмами саморегулювання і сформульований висновок про необхідність державного регулятивного впливу, єдиної державної грошово-кредитної політики (хоча в літературних джерелах вона досить часто визначається як грошово-кредитна політика Національного банку України), яка, в свою чергу, є невідємною складовою економічної політики держави. Згідно із рядом положень Конституції України грошово-кредитна політика має визначатись як загальнодержавна політика, а право Національного банку на її реалізацію - як функція, делегована йому Верховною Радою України (вона передбачає як нормотворчість, так і управління). “Національний банк як головний субєкт державної грошово-кредитної політики України”, - присвячений аналізу норм, які регулюють відносини центрального банку як особливого центрального органу державного управління в процесі розробки і реалізації грошово-кредитної політики, його функції і особливості правового статусу. Суттєвим фактором удосконалення грошово-кредитної політики є більш широке запровадження принципу плановості, що передбачає прийняття єдиного плану - Основних засад грошово-кредитної політики, - як узгодженого плану дій Уряду і Національного банку України для встановлення єдиного державного узгодженого, скоординованого режиму реалізації грошово-кредитної політики.В результаті проведенного досоідження правових основ реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України можна сформулювати деякі висновки узагальнюючого характеру. В результаті всебічного дослідження в дисертації пропонується власне визначення грошово-кредитної політики: грошово-кредитна політика - це система заходів із регулювання грошової пропозиції за її кількістю, структурою, рівнем процентних ставок, ціною і обсягами кредитів, спрямованих на економічне зростання, стримування інфляції, забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення, регулювання платіжного балансу з метою збалансування і задоволення суспільного попиту на гроші. Виходячи із змісту ряду положень Конституції України, грошово-кредитна політика має розглядатись як загальнодержавна політика, а право Національного банку на її проведення - як функція, делегована йому Верховною Радою України (вона включає як нормотворчість, так і управління). В результаті розгляду питань про Основні засади грошово-кредитної політики як основний документ цієї інституції можна коротко сформулювати, що Основні засади грошово-кредитної політики мають прийматися тільки Верховною Радою України і мають бути якісно вдосконалені за рахунок більшої кількості показників, які узгоджено визначаються як НБУ, так і органами державної виконавчої влади.