Поняття суб’єкта господарського права, його види та юридичний порядок створення, організаційно-правова форма та закріплення майна. Принципи державної реєстрації приватного підприємництва та установчих документів, способи припинення його діяльності.
Аннотация к работе
Поняття субєкта господарського права обґрунтоване теорією господарського права, яка виходить з того, що субєктами господарського права є учасники господарських відносин, тобто організації та структурні підрозділи. Окремі громадяни, якщо вони здійснюють підприємництво без створення підприємства, згідно з цією теорією не належать до субєктів господарського права. Тобто, господарське право з точки зору його субєктів визначається як право колективних субєктів. Субєктами господарського права є: а) організації, які у вигляді професійного промислу виробляють і реалізують для суспільних (не власних) потреб продукцію, виконують роботи, надають послуги; Субєкти господарського права діють або як власники основних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, господарські товариства), або як господарюючі субєкти, засновані власниками (наприклад, державне підприємство, приватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом).Господарське законодавство і право регулює умови створення і діяльності різних видів субєктів. Класифікація субєктів господарського права на види здійснюється згідно з обєктивним матеріальним критерієм. З урахуванням особливостей функцій господарське законодавство визначає правове становище таких субєктів господарського права, як: 1) підприємства та їх структурні підрозділи; Коротко підприємство визначається як господарюючий субєкт, що створюється для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку, який має необхідні для цього повноваження і реєструється у визначеному законом порядку як комерційна юридична особа. Другим видом субєктів господарського права є обєднання підприємств, що визначається як господарська організація, створювана на добровільних засадах двома і більше підприємствами з метою спільного виконання делегованих учасниками виробничих, комерційних, наукових та інших визначених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа.Субєкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) субєкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Субєкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) діючого субєкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України. В установчих документах повинні бути зазначені найменування субєкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом. У засновницькому договорі засновники зобовязуються утворити субєкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю субєкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності субєкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону. Статут субєкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації субєкта господарювання, а також інші відомості, повязані з особливостями організаційної форми субєкта господарювання, передбачені законодавством.Реєстрація підприємств є процесуально-правовою дією, внаслідок якої підприємства включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. Зазначена дія має за мету надати підприємству формально-юридичних ознак субєкта права, згідно з якими воно починає функціонувати у господарсько-правовому обігу як загальновідома для третіх осіб і органів держави юридична особа. Запис у Єдиному державному реєстрі про реєстрацію підприємства становить юридичний факт виникнення підприємства - субєкта права з правами юридичної особи. Відповідно до законодавства України підприємство визначається діючим, стає юридичною особою, набуває прав та обовязків з дня його державної реєстрації (ст. З іншого боку, підприємство вважається таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.До змісту поняття "припинення" входять юридичні підстави ("умови"), акти та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як субєкта права. Загальний процесуальний (процедурний) порядок і форми припинення регулює Закон України "Про підприємства в Україні" (статті 34-36).
План
Зміст
1. Поняття субєкта господарського права
2. Види субєктів господарського права
3. Утворення субєктів господарського права
4. Державна реєстрація субєктів господарського права