Досліджуються теоретичні та практичні проблеми законодавчого регулювання місцевого самоврядування як локального конституційно-правового інституту. Значну увагу звернуто на концептуальні проблеми конституційно-правового статусу територіальних громад.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана на кафедрі загальноправових дисциплін Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті КОВАЛЬ Микола Васильович, Академія державної податкової служби України, професор кафедри адміністративного права і адміністративної та кримінально-процесуальної діяльності ФРИЦЬКИЙ Олег Федорович, Академія адвокатури України Міністерства освіти та науки України, професор кафедри теорії та історії держави і права; Захист відбудеться 7 лютого 2003 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім.Чинна Конституція України вперше в українській конституційній практиці визнала місцеве самоврядування і проголосила його гарантії, визначила ряд законів, які необхідно прийняти з метою забезпечення його належної правової бази. Зокрема, було прийнято Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (1997 р.), який визначив принципи місцевого самоврядування, його систему, повноваження як самоврядні, так і делеговані, порядок формування органів місцевого самоврядування, дав нормативні тлумачення найважливіших категорій цього інституту. Потрібно проаналізувати і рівень імплементації у вітчизняне законодавство основних положень Європейської Хартії місцевого самоврядування, оскільки Україна ратифікувала Хартію 15.07.1997 р. Смірнової “Правове регулювання місцевого самоврядування в Україні”, у яких міститься науковий аналіз окремих аспектів місцевого самоврядування. Визначена мета дослідження зумовила постановку та розвязання наступних задач: сформулювати авторські визначення понять: “місцеве самоврядування” та “правові основи місцевого самоврядування”;У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається звязок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання, обєкт, предмет та методи дослідження, наукова новизна, практичне значення і апробація одержаних результатів дослідження, структура і обсяг роботи.У Законі “Про місцеве самоврядування в Україні” він реалізував державницьку теорію місцевого самоврядування. У дисертації розглядається компетенційний статус територіальної громади: відсутність ієрархічної підпорядкованості, здійснення нею самоврядування як безпосередньо, так і через створені нею представницькі органи, створення цих органів громадою, володіння комунальною власністю, правом на місцеві ініціативи та громадські слухання, правом дострокового припинення повноваження утворених нею органів місцевого самоврядування. Особливості цієї публічної влади на місцях такі: а) вона здійснюється населенням, що проживає на території громади як безпосередньо, так і через обрані ним органи, і стосується питань місцевого, а не державного значення; б) здійснення цієї влади обмежене рамками закону; в) її рішення є обовязковими на території громади, а втручання державних органів не допускається, крім випадків, передбачених законом; г) місцеве самоврядування в Україні здійснюється на двох рівнях: природному - населені пункти (село, селище, місто), населення яких утворює територіальну громаду, де в основному і вирішуються питання місцевого значення, і державному - на рівні обласних і районних рад, оскільки область і район є державними утвореннями. Серед міжнародно-правових актів, які здійснюють вплив на регулювання правовідносин у галузі місцевого самоврядування, чільне місце посідають Всесвітня Декларація місцевого самоврядування, Європейська Хартія місцевого самоврядування, міжнародні Договори, які ратифіковані Верховною Радою України, а також рішення міжнародних судових органів. Під поняттям механізм реалізації правових норм у галузі місцевого самоврядування слід розуміти сукупність політичних, організаційних, правових, економічних, соціально-культурних, ідеологічних засобів здійснення субєктами місцевого самоврядування публічної влади під час вирішення питань місцевого значення, а також делегованих місцевому самоврядуванню повноважень державної виконавчої влади в межах Конституції і законів України.