Аналіз правових основ фінансування органів прокуратури в Україні. Принципи щодо фінансування органів прокуратури. Порядок встановлення бюджетних призначень, динаміку й структуру видатків із державного бюджету на фінансування потреб органів прокуратури.
Аннотация к работе
ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИкандидат юридичних наук, доцент ГЛУХ Марина Василівна, Київський університет права Національної академії наук України, проректор з науково-педагогічної роботи. Захист відбудеться «21» червня 2013 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 Державного науково-дослідного інституту МВС України за адресою: 01011, м. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного науково-дослідного інституту МВС України за адресою: 01011, м. Даються авторські тлумачення понять «фінансова незалежність органів прокуратури» та «фінансове забезпечення органів прокуратури». Аргументовано доцільність закріплення на законодавчому рівні принципів щодо фінансування органів прокуратури.З огляду на стійкі євроінтеграційні орієнтири України органи прокуратури нині стали обєктом активних реформаційних процесів, що зумовлює оновлення законодавчих засад їх діяльності, яке із рівня наукового обговорення вже перейшло в практичну площину. Окремі аспекти й питання створення, розвитку і діяльності органів прокуратури привертали увагу українських і зарубіжних учених: О. Напрям дослідження визначено на підставі положень засадничих і програмних документів, які окреслюють завдання реформування прокуратури з урахуванням загальновизнаних демократичних стандартів: «Програми інтеграції України до Європейського Союзу» (затвердженої Указом Президента України № 1072/200 від 14.09.2000 р.), Концепції реформування кримінальної юстиції України (затвердженої Указом Президента України № 311/2008 від 08.04.2008 р.), «Плану заходів із виконання обовязків та зобовязань України, що випливають з її членства в Раді Європи» (затвердженого Указом Президента України № 24/2011 від 12.01.2011 р.). Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення теоретичних джерел, аналізу чинних нормативно-правових актів, практики фінансового забезпечення органів прокуратури в Україні зясувати особливості їх фінансування та сформулювати теоретичні висновки й пропозиції щодо вдосконалення його правового регулювання. Дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням правових засад фінансового забезпечення органів прокуратури, у якому аргументуються засадничі поняття, теоретичні узагальнення й висновки, практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення процесу фінансування органів прокуратури: уперше: - визначено особливості фінансування потреб органів прокуратури на різних етапах її розвитку під дією низки чинників, що визначали державну політику у ставленні до прокуратури, зокрема її фінансового забезпечення;У Розділі 1 «Органи прокуратури як субєкти фінансових правовідносин» розглядається зміна підходів до фінансування органів прокуратури на різних етапах історичного розвитку та правові його засади в сучасних умовах, специфіка органів прокуратури як учасників бюджетних правовідносин. У підрозділі 1.1 «Становлення і розвиток органів прокуратури в контексті їх фінансового забезпечення» констатується відсутність єдності поглядів науковців на періодизацію розвитку прокуратури, обґрунтовується виправданість історико-правового підходу М.Ю. Перший період ознаменувався зародженням ідей щодо створення органу нагляду; другий - період Речі Посполитої та козацько-гетьманської доби - позначений невідповідністю оплати праці інстигаторів (прокурорів) їхній роботі, однією із причин чого можна вважати несформованість єдиної організації управління інстигаторів як інституту громадського обвинувачення; у третьому періоді - за перебування України у складі Російської імперії та формування прокуратури (1722-1917 рр.) - простежується поступове усвідомлення важливості фінансового забезпечення як передумови добросовісного виконання обовязків, що відобразилося у низці новацій (введення платні всім категоріям службовців, розмір якої фіксувався законом і не залежав від волі керівника; встановлення твердої грошової платні, яка змінила практику виділення земель для «кормления»; поступове запровадження кошторисів), хоча відчутного покращення умов фінансування прокуратури не спостерігалося через забезпечення державного управління за залишковим принципом. Після 1860 р. зростає престиж прокурорської служби, що зумовило збільшення їх фінансування; у четвертому періоді 1917-1922 рр. - вживалися заходи щодо піднесення авторитету прокурорських працівників як символів та атрибутів влади, фінансування розглядалося як стимул ефективної діяльності; пятий, радянський період (1922-1991 рр.) був дуже неоднорідним щодо розвитку органів прокуратури і підходів до її фінансування: у 1922-1930 рр. декларувалася увага до покращення матеріального становища прокурорських працівників, однак обмеженість фінансових ресурсів зумовлює скорочення штатів, невлаштованість побуту, відображається на незадовільному забезпеченні спеціальною літературою, неможливості підвищення професійного рівня; у другій половині 1930-х рр.