Визначення прав інтелектуальної власності між працівником та роботодавцем, різниці між трудовим та цивільно-правовим договорами задля підвищення правової культури громадянина. Аналіз аспектів прав працівника, які регулюються нетрудовим законодавством.
Аннотация к работе
Байрак Д.В., к. ю. н., старший викладач кафедри цивільного та трудового права Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»Працівник теж має право бути творцем обєкта інтелектуальної власності, бути його автором, але, якщо він виступає в якості фізичної особи, вступаючи в ці відносини з будь-ким, тобто не виконуючи свою роботу за трудовим договором або контрактом, то це регулюється, як правило, цивільним законодавством, а якщо працівник створює об’єкт інтелектуальної власності в результаті виконання своєї роботи, або, наприклад, за дорученням роботодавця, це теж регулюється цивільним законодавством, хоча, на наш погляд, безпосередньо має елементи трудових правовідносин та потребує регламентації саме у трудовому законодавстві. Щодо працівника, то в разі, якщо передбачено трудовим договором або контрактом, навіть посадовою інструкцією, наказом або розпорядженням роботодавця створити об’єкт інтелектуальної власності, то саме працівник, як правило, має право називатися творцем, автором, тобто мати немайнове право інтелектуальної власності. Звернемося до Постанови Пленуму Вищого господарського суду 2012 року № 12, де у пункті 35 зазначено, що якщо твір та/або об’єкт суміжного права створено (здійснено, вироблено) за службовим завданням роботодавця та за його рахунок або в порядку виконання службових обовязків, передбачених трудовим договором (контрактом) або за замовленням, то у відповідності зі статтями 429, 430 ЦК України виключні майнові права на цей об’єкт інтелектуальної власності належать сторонам такого договору спільно, якщо інше не встановлено договором; водночас особисті немайнові права не відчужуються і залишаються за авторами і виконавцями - фізичними особами. Права на твори та/або обєкти суміжних прав, створені поза межами трудового договору чи службового завдання, замовлення, не можуть вважатися переданими роботодавцеві чи замовникові на підставі закону; наприклад, здійснені працівником ілюстрації до твору, створеного у процесі виконання службового завдання, не розглядатимуться як службові твори, якщо вони не передбачені таким завданням чи трудовим договором (контрактом) з роботодавцем [4]. Вважаємо, що, укладаючи договір про використання обєкта інтелектуальної власності, слід чітко визначити, як та яким чином будуть переходити майнові права інтелектуальної власності до роботодавця, також, в якій частині або повністю, опис цього обєкта інтелектуальної власності, що надасть можливість його ідентифікувати, яка винагорода за використання буде передбачена (це не є заробітною платою), а також, якщо є співавторство, то як буде ця винагорода розділена: порівну чи частинами, виходячи зі вкладу в створенні цього обєкта, а також, чи буде роботодавець укладати договір один зі всіма співавторами, чи з кожним із співавторів окремо, питання щодо дотримання певної або всієї інформації конфіденційно, можливості звернення до суду за захистом своїх прав, питання щодо визнання авторства (наприклад, співавторство).