Визначення ключових структурних елементів правової свідомості особи. Класифікація правосвідомості в залежності від різних критеріїв. Ізольована характеристика кожного з елементів структури – правової психології, правової ідеології та правової поведінки.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Кафедра теорії держави і права КУРСОВА РОБОТА з навчальної дисципліни «Теорія держави і права» на тему: №56 «Правосвідомість: поняття і сутність» Курсанта 1 курсу КМ-232 групи напряму підготовки «правоохоронна діяльність» Батюти Р.П. м. Дніпропетровськ - 2013 рік ПЛАН Вступ 1. Праворозуміння як основа визначення правосвідомості 2. Актуальність курсового дослідження полягає в тому, що правовідносини в які щодня вступають люди характеризуються діяльністю людей (їх діями чи утриманням від певних дій - бездіяльністю). Відповідно до поставленої мети завданнями роботи будуть: дослідження поняття та сутності правосвідомості; визначення структурних елементів правової свідомості особи; ізольована характеристика кожного з елементів структури - правової психології, правової ідеології та правової поведінки; подати класифікацію правосвідомості в залежності від різних критеріїв; характеристика основних напрямків діяльності (функції) правосвідомості; структурування правосвідомості на блоки відповідних до виконуваних функцій (правові знання, правові оцінки та правові настанови); виділення компонентів за функціями (когнітивний, правостворюючий, регулюючий). Праворозуміння як основа визначення правосвідомості Розуміння сутності права або праворозуміння є початковою, вихідною категорією юриспруденції. В межах розуміння сутності права знаходиться першоджерело проблемності юридичної науки. Серед усіх тлумачень терміна «право» доцільно виділити такі його значення: 1) це певні можливості, що має соціальний суб’єкт; 2) це сукупність, система юридичних норм, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин; 3) це оцінка, покажчик істинності, дійсності, достовірності певних соціальних явищ. Основним джерелом права, виходячи з цього підходу, є правовий прецедент, тобто рішення судового чи адміністративного органу держави з конкретної справи, що є обов’язковим при вирішенні аналогічних справ у майбутньому. 5.Теорія природного права (аксіологічний або природно-правовий підхід) - Ж.-Ж.Руссо, Вольтер, О.Алексєєв, Б.Кістяківський, П.Виноградов; вихідна форма буття права - суспільна свідомість; право - не тексти закону, а система ідей (понять) про загальнообов’язкові норми, права, обов’язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності. На думку одного з найвідоміших українських учених П.М.Рабіновича категорію праворозуміння можна визначити у такий спосіб: це відображення у людській свідомості за посередництвом «права» (чи будь-яким іншим однозначним з ним словом або символом) того явища, яке оцінюється як корисне для задоволення потреб існування й розвитку певного суб’єкта або ж безпосередньо цих потреб.