Православний архетип сім’ї як модель комунікативно-особистісних стосунків. Характеристика символічного контексту стосунків чоловіка і жінки як умови існування і прояву певного архетипу. Особливості комунікації і її вплив на характер життєвого світу сім’ї.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ з теми: «Православний архетип сімї у контексті комунікативних відносин»Робота виконана на кафедрі філософії Полтавського державного педагогічного університету ім. Науковий керівник: кандидат філософських наук, доцент Рибачук Микола Філімонович, Інститут політологічних та етнонаціональних досліджень НАН України, керівник центру кандидат філософських наук, доцент Захист відбудеться “28” березня 2002 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України (Київ - 14, вул. З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м.В умовах кризи старої системи цінностей сімя, по суті, є єдиною структурною одиницею, що саморегулюється, оскільки вона, певною мірою, моделює та відтворює соціальні звязки, сфери життєдіяльності та функції суспільства. Водночас сімя формує внутрішній світ особистості, визначає структуру його сприйняття, тобто є формою особистісного існування індивіда. Тобто, сімя як форма особистісного вибору, як сфера приватності, всупереч мінливості соціальних контекстів, містить у собі ознаки самоорганізації і зберігає фундаментальну якість бути місцем самовираження та самореалізації особистості. Тобто, дослідження архетипу сімї - це пошук ідеальної структури, через яку особистість виражається найбільш вільно і адекватно у її інтерсубєктивних взаєминах (комунікації) з іншою особистістю. Такий підхід здійснює інституційний аналіз сімї, розкриває механізми взаємодії сімї та суспільства, дає уявлення про неї як про засіб суспільного розвитку.У першому розділі “Філософські засади аналізу православного архетипу сімї в контексті комунікативних відносин”, що включає чотири підрозділи, проаналізовано основні концептуально-теоретичні можливості дослідження архетипу сімї через інтерпретацію символів шлюбу, дому, батьківства, материнства, а також виявлені теоретичні передумови визначення його місця та ролі в життєвому світі сімї, у комунікативних відносинах. Спираючись на вказані роботи, автор робить висновок, що архетипи - це культурні першообрази, які виражають уявлення про людину, її місце в світі та суспільстві, нормативно-ціннісні орієнтації, які визначають зразки життєдіяльності людей, що транслюються в процесі культурно-історичного розвитку і зберігають своє значення. Автор робить висновок про те, що соціалізація як одна із форм цього відтворення (яке також здійснюється через культурне відтворення та соціальну інтеграцію) здійснюється в процесі сімейної комунікації, специфіка якої дозволяє говорити про сімю як модус повсякденного життєвого світу. Символом цієї цілісності виступає людство, створене як сімя, яка повинна здійснювати свою природну єдність через єдність з Богом. Автор зазначає, що зміст єднання чоловіка та жінки і його мета не обмежується родом і суспільством, а визначається особистістю, її прагненням до повноти і цілісності життя.