Знищення Відомства протопресвітера армії та флоту - перший етап ліквідації релігії та церкви, що було здійснене більшовиками на теренах колишньої Російської імперії. Основні обов’язки пастиря у діючому війську Росії в період Першої світової війни.
Аннотация к работе
Інша частина військового кліру від початку революційних подій 1917 р. була ініціатором реформи церковного життя в Україні, тим активним ядром у церкві та війську, яке обстоювало ідею відродження Помісної церкви в Україні. Православне військове і морське духовенство Російської імперії ХІХ - початку ХХ ст. було особливою групою священно-і церковнослужителів з власним управлінням і підпорядкуванням Військовому та Морському відомствам. Якщо серед парафіян стаціонарної полкової церкви були цивільні особи, священик перебував у підпорядкуванні трьох відомств: Військового і Морського відомства, протопресвітера армії і флоту та архієрея тієї єпархії, на території якої знаходився храм. З 1829 р. духовенству, що супроводжувало військо в походах за межами Росії, держава призначила подвійний оклад асигнаціями. З 1831 р. священики або диякони, що прослужили у війську від 20 до 30 років, отримували пенсію, яка дорівнювала третині окладу, від 30 до 35 років - половину; той, хто віддав військовій службі понад 35 років мав право на пенсію, рівну повному окладові.