Політика польських урядів та католицької церкви щодо православ"я та її наслідки. Загострення проблеми українського православ"я в російсько-польських відносинах. Зовнішньополітична діяльність Росії та міжконфесійних відносин на Правобережній Україні.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ Робота виконана у відділі історії України середніх віків Інституту історії України НАН України. Науковий керівник - доктор історичних наук, академік НАН України, професор СМОЛІЙ Валерій Андрійович, Інститут історії України НАН України, директор, завідувач відділу історії України середніх віківСаме тому принципового значення набуває аналіз різних аспектів історії української православної церкви в періоди, коли Росія і Польща намагалися використати її для досягнення своїх геополітичних цілей. З цієї причини у наукових працях конфесійні аспекти в основному висвітлені як проблема, тісно повязана з політичними або релігійними питаннями, що їх досліджували історики. Уперше на практику використання російською дипломатією конфесійного питання у відносинах з Річчю Посполитою наприкінці XVII - XVIII ст. звернув увагу білоруський православний єпископ Георгій Кониський. Розкриті ним проблеми становища православної віри у Речі Посполитій та спроби російського керівництва їх вирішити стали для дослідників підґрунтям для глибшого вивчення як історії православної церкви в обєднаному королівстві, так і ролі й значення релігійного фактора в російсько-польських відносинах. Розглядаючи проблеми, повязані з процесами занепаду польської державності, М.Костомаров висловив думку, що метою клопотань Росії за православних було ніщо інше, як прагнення домогтися припинення переслідування в Речі Посполитій православної віри.У першому розділі "Українське конфесійне питання в російсько-польських відносинах у кінці XVII - першій половині XVIII ст." розглянуто специфіку дипломатичних акцій Російської держави, спрямованих на захист дисидентів у Речі Посполитій, проаналізовано політику польських урядів та католицької церкви щодо православя та її наслідків, зясовано релігійне і політичне підґрунтя, яке спонукало царат утручатися у внутрішні церковні справи Речі Посполитої, досліджено вплив на цей процес зовнішньополітичних чинників та планів московського уряду. Звернення православних Правобережної України за допомогою проти утисків і переслідувань до московських властей та прийнятий Москвою ще в XV ст. статус православної столиці світу спонукав останню до захисту православної церкви в Речі Посполитій. Однак роль і значення українського конфесійного питання в московсько-польських відносинах визначалися не стільки ускладненням становища православної церкви в Речі Посполитій та необхідністю для царського уряду вживати заходи щодо її захисту, скільки доцільністю збереження Москвою вигідного на тому етапі характеру взаємин з Варшавою. В умовах значного впливу на польський уряд, при наявності впливових проросійських сил в Речі Посполитій, московським двором, поряд з політичним використанням конфесійної справи, здійснювалися також певні спроби сприяння інтересам православного населення Правобережної України (наприклад, результативна діяльність комісара І.Рудаковського на користь православної церкви в Короні 1720 - 1725 рр.). У другому розділі "Загострення проблеми українського православя в російсько-польських відносинах 1764 - 1767 рр." проаналізовано політичні факти, що спонукали російський уряд до активізації цього напряму діяльності у відносинах з Річчю Посполитою, розглянуто мету, яку при цьому переслідували, та звязок з інтересами православної церкви Правобережної України.Політика уряду Російської імперії щодо української православної церкви в Речі Посполитій // Тижневик "Історія України", - 1999. Релігійне дисидентське питання як засіб посилення російських позицій у Польщі другої половини XVIII ст.
План
Основний зміст дисертаціїОсновний зміст дисертації викладено у таких фахових статтях: