Праворозуміння як категорія юридичної науки, його юридичний та легістський різновиди. Характеристика сучасних концепцій праворозуміння. Теорія природного права. Позитивістська, соціологічна, психологічна теорії. Прихильники історичної школи права в Росії.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ Курсова робота з навчальної дисципліни "Теорія держави та права” на тему № 9 "Праворозуміння та його значення для юридичної практики"Нерсесянца (замість словосполучення "філософія права" написати словосполучення "юридична наука"), то тоді з ним можна повністю погодитись, коли він відзначає, що "питання, що таке право, має фундаментальне значення для філософії права, як і питання, що таке істина для філософії й людського пізнання в цілому". Це зумовлено тим, що "залежно від його вирішення розуміються й трактуються всі інші явища правового життя суспільства - правосвідомість, норми права, правотворчість, система права й систематизація законодавства, законність і правопорядок, застосування й тлумачення права, правовідносини, правопорушення, юридична відповідальність і т. д", а також реальне поводження окремих субєктів права, його оцінка з боку інших субєктів і т.п. Справді, в силу цілої низки чинників у теорії права не існує єдиної точки зору щодо розуміння права, його соціальної сутності, соціального призначення, соціальної цінності та з інших питань. Серед усього різноманіття поглядів, починаючи з давніх часів і до нового часу, особливо привертає увагу низка історично утверджених напрямів вчення про право, які суттєво вплинули на розвиток правової думки. У той же час слід звернути увагу на те, що з точки зору багатьох вчених важливе значення єдиного підходу до розуміння права зумовлене тим, що існування декількох різних підходів до права призвело б до неможливості існування, наприклад, міжнародних відносин, або навіть до неоднорідного застосування одних і тих же норм у межах однієї держави.У науковій літературі при дослідженні питань, що стосуються права, дуже часто використовується поняття "праворозуміння". При цьому під ним, як правило, розуміють "наукову категорію, що відображає процес і результат цілеспрямованої мислячої діяльності людини, яка включає у себе пізнання права, його сприйняття (оцінку) і відношення до нього, як до цілісного соціального явища". Сурілова, який визначає праворозуміння, як "форму персоніфікованого на особу вченого відображення в логічно перетвореному вигляді обєктивної державно-правової дійсності"; Для того, щоб зясувати зміст поняття праворозуміння необхідно перш за все розглянути його обєкт, субєкт та цілі його здійснення. Тобто на початку інтелектуального пошуку в напрямі формування праворозуміння ми вже маємо уявлення, як правило, підсвідоме або нечітко сформульоване, про те явище, відносно якого ми хочемо сформувати своє уявлення.Відповідно до юридичного типу праворозуміння правом є складне соціальне явище (особливий соціальний регулятор), що має власну обєктивну природу (сутність), яка не залежить від волі чи свавілля законовстановлюючої (державної) влади. Таким чином, юридичний тип праворозуміння базується на розмежуванні права та закону, а легістський - на ототожненні. Типи праворозуміння - це сукупність ідей та положень, які обєднують декілька шкіл розуміння права, акцентуючи увагу на спільних ідеях щодо характеристики права та його призначення в суспільстві. Сучасна наука характеризує тип праворозуміння як самостійну категорію, якій притаманні такі ознаки: це засіб пізнання права; Це лише з погляду легістського праворозуміння, що зводить право до закону і вважає правом лише позитивне право (звідси і "юридичний позитивізм" як одне з історичних найменувань цього типу трактування права, хоча точніше було б говорити тут про "легістський позитивізм"), право в його розрізненні з позитивним правом - це "природне право" [27, с.486].На сьогодні погляди природно-правової школи права знайшли своє відображення у міжнародних актах, скажімо, Загальна декларація прав людини (1948 р.) закріплює основні невідчужувані права і їх рівність для усіх: право на життя, рівність перед законом, на власність і т.д. Конституція України (1996 р.) також притримується ідей цієї школи щодо прав і свобод людини і громадянина. держава зобовязана додержуватись природного права та, відповідно, забезпечувати відповідність законодавства природному праву тощо [17, с.112]. До слабких сторін природно-правового підходу до права можна віднести: не зрозуміле джерело й механізм виникнення природного права (наявність Бога не для усіх очевидна, а привязка природного права до раціонального початку досить проблематична в силу того, що природне право припускає, що воно неперехідне й поза історичне, а очевидно, що для того, щоб сформулювати іі визнати наявність навіть мінімальної кількості природних правил рівень інтелектуального розвитку людства повинен бути досить високим; універсальний характер загальнолюдських цінностей не підтверджується політико-правовою реальністю (наприклад, як співвідносяться право на війну й права людини, невизнання фундаментальних природних прав окремими досить цивілізованими народами й націями (наприкла
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Праворозуміння як категорія юридичної науки
Розділ 2. Юридичне і легістське праворозуміння
Розділ 3. Загальна характеристика сучасних концепцій праворозуміння