Поняття законності як методу, принципу, режиму. Зміст та гарантії законності. Настання правопорядку у суспільстві за умов виконання вимог законності. Співвідношення правопорядку і суспільного порядку. Співвідношення законності, правопорядку та демократії.
Аннотация к работе
Зміст Вступ 1. Загальна характеристика законності 1.1 Поняття законності як методу, принципу, режиму 1.2 Зміст та ґарантії законності 1.3 Принципи законності 2. Правопорядок як результат дотримання законності 2.1 Поняття і зміст правопорядку 2.2 Співвідношення правопорядку і суспільного порядку 3. Співвідношення законності, правопорядку та демократії Висновки Список використаної літератури Вступ Упорядкування суспільних відносин завжди було головною метою держави і права. Водночас вона виступає особливо важливою і для формування правової держави, розвитку демократії, адже практичний рівень законності і правопорядку є головним критерієм оцінки правового життя суспільства. Серед них А.Т. Боннер, С.С. Алєксєєв, О.Б. Венгеров, В.В. Копєйчиков, В.М. Корельський, В.С. Нерсесянц, М.В. Вітрук, В.В. Лазарєв, О.Ф. Скакун, В.В. Сухонос, А.Б. Лисюткін, А.С. Шабуров, Ф.Н. Фаткіуллін, Ю.С. Шемшученко, Л. Горбунова, І.Д. Козочкін, А. Крижанівський, Ю. Крисюк, В.Н. Кудрявцев та багато інших вчених-правознавців. Але ми не можемо відкидати праці радянських вчених, які попри велику ідеологізацію несуть в собі надбання наукової думки. Так, Ю.С. Шемшученко та С.В. Бобровник називають законність комплексним політично-правовим явищем, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний звязок права і влади, права і держави Таким чином, суспільство, влада і держава мають діяти відповідно до чинного законодавства. Крім того, вона може бути окремим критерієм для діяльності держави, громадян і суспільства, а також оцінювати важливість закону, але в будь-якому разі забезпечує реальність права. Незалежна Україна в першій половині 90-х років не могла мати власної системи законодавства, яка б повністю відповідала змінам у колишній союзній республіці. О.Ф. Скакун виділяє основні вимоги законності у сфері реалізації права: 1) наявність спеціальних і юридичних механізмів, які забезпечують реалізацію права (додержання і виконання обовязків, наявність можливостей для здійснення субєктивного права); 2) гарантоване якісне застосування права з урахуванням усіх обставин; 3) правильне тлумачення правових норм; 4) стабільність судової практики та ін.