Дослідження впливу юридичних фактів на динаміку правоохоронних відносин. Розкриття змісту понять "правова презумпція", "правова преюдиція" та "юридична фікція", з’ясування їх співвідношення з категорією "юридичний факт", а також визначення їхньої ролі.
Аннотация к работе
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукОфіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Гусарєв Станіслав Дмитрович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри теорії держави та права кандидат юридичних наук, доцент Юриста Олександр Володимирович, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, перший заступник начальника інституту з навчальної та методичної роботи Захист відбудеться «26» вересня 2008 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03680, м.Втілення цього принципу в життя вимагає від держави не лише декларування прав, свобод, обовязків і законних інтересів людини і громадянина в законодавчих актах, але й створення дієвих та ефективних механізмів їх реалізації, охорони та захисту. У сучасній юридичній науці все більшого значення набуває плюралізм підходів до праворозуміння, який визнає існування права не лише на інституціональному рівні у вигляді правових норм, але й на матеріальному рівні, у вигляді конкретних правовідносин - правового звязку субєктивних прав і обовязків, що із сфери можливого трансформуються в реальність за допомогою правомірної поведінки різних субєктів права, у тому числі судових і правоохоронних органів держави, які покликані відреагувати на кожний факт вчинення правопорушення і дати належну правову оцінку поведінці винних осіб. Серед різних аспектів наукових досліджень проблеми правовідносин основний акцент було зроблено на розкритті їхнього змісту, взаємозвязку з нормами права і суспільними відносинами, їх класифікації, зясуванні структури (субєктного складу, обєкта, змісту), а також визначенні місця правовідносин у механізмі правового регулювання. Водночас, у загальнотеоретичній юридичній науці відсутнє комплексне дослідження правоохоронних відносин, в якому б знайшли своє висвітлення як дискусійні, так і невирішені питання, що торкаються їх поняття, термінології, видів, підстав виникнення і розвитку, особливостей субєктного складу, обєкта та змісту, виходячи зі змін у національному законодавстві, яке регулює суспільні відносини, повязані з діяльністю судових і правоохоронних органів держави у галузі захисту прав і свобод людини. За допомогою порівняльно-правового методу було визначено спільні та відмінні риси між поняттям «юридичний факт» та поняттями «правова презумпція», «правова преюдиція» та «юридична фікція», а також між поняттями «юридичне право державного правоохоронного (юрисдикційного) органу», «юридичний обовязок державного правоохоронного (юрисдикційного) органу» та «субєктивне юридичне право» і «субєктивний юридичний обовязок» відповідно.У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначені обєкт, предмет, мета і завдання дослідження, його методологічна основа, наукова новизна дисертації, показано теоретичне і практичне значення роботи, вказано на її звязок із науковими програмами, подано інформацію про апробацію і публікацію результатів дослідження, визначається її структура та обсяг.Водночас, вони мають свою специфіку, що знаходить свій вияв у таких ознаках: 1) вони виступають своєрідним способом (засобом) здійснення правоохоронних функцій держави; 2) вони виникають переважно в інтересах не їх уповноваженої сторони, а в інтересах суспільства, держави, а також осіб, чиї права потребують захисту чи відновлення з боку держави, що виступає їх гарантом; 3) вони носять владний характер, а отже за своєю природою є управлінськими; 4) вони повязані з реалізацією санкцій правових норм, а тому є настільки важливими, що мають форму процесуальних правових відносин, зміст яких є «суто юридичним»; 5) правовою основою їх виникнення є не лише передбачена законом норма права, яка вказує на вид і межі юридичної відповідальності, але й правозастосовний акт охоронного спрямування, в якому персоніфікується юридична відповідальність, адже згідно з ч. Відзначається, що властивості та ознаки правозахисних відносин, які виокремлюють дослідники, свідчать про їхню однорідність із правоохоронними відносинами, що підтверджується наступними аргументами: по-перше, і правоохоронні, і правозахисні відносини виникають із факту порушення прав людини і громадянина; по-друге, вони повязані з діяльністю спеціально уповноважених на те державних органів, на які нормами позитивного права покладено юридичний обовязок захисту прав і свобод людини і громадянина та відновлення їх у разі порушення, а також притягнення винної особи до юридичної відповідальності; по-третє, вони характеризуються юридичним звязком сторін, в якому уповноважена сторона (субєкт права на правовий захист) покладає відповідний юридичний обовязок на іншу; по-четверте, вони забезпечуються можливістю державного і міжнародного примусу.