Дослідження поняття та сутності правочинів цивільного законодавства України та наслідків їх вчинення. Основні кваліфікуючи ознаки антисоціальних небезпечних діянь. Порядок стягнення збитків з винної сторони. Покарання за розголошення державної таємниці.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук ПРАВОЧИНИ, ЯКІ ПОРУШУЮТЬ ПУБЛІЧНИЙ ПОРЯДОК ЗА ЦИВІЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИРобота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України. Науковий керівникзаслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор Харитонов Євген Олегович, завідуючий кафедрою цивільного права Одеської національної юридичної академії Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член - кореспондент Академії правових наук України, Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна, професор кафедри цивільного права №1 Захист відбудеться “11” лютого 2006 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої рада Д 41.086.03 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м.На підставі викладеного можна дійти висновку, що дослідження поняття та сутності правочинів, які порушують публічний порядок, та правових наслідків їх вчинення має актуальність із теоретичної та практичної точок зору, а тому є всі підстави для вивчення цієї проблеми на рівні дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення особливостей правовідносин, повязаних із вчиненням правочину, який порушує публічний порядок, та дослідження правових наслідків його вчинення, зясування наявності специфіки правових рішень у цьому аспекті, а також визначення відповідності потребам практики і перспектив розвитку цивільно-правового регулювання цього виду недійсного правочину та вдосконалення правового регулювання відповідних відносин в Україні. У звязку з цим задачі автора дисертації були такі: визначення правової природи недійсних правочинів, зокрема правочинів, які порушують публічний порядок, а також установлення теоретичного підґрунтя їх класифікації, виявлення засад вітчизняного цивільного законодавства, що визначають наслідки вчинення таких правочинів, зясування характеру і тенденцій розвитку правового регулювання відповідних відносин. Методологічною основою дослідження є загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи логічного, системно-структурного, порівняльного та історичного аналізу, які в сукупності були застосовані для зясування правової природи недійсного правочину, зокрема правочину, що порушує публічний порядок. Метод логічного аналізу використовувався при дослідженні змісту норм, які регулюють правові наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок. правочин антисоціальний цивільний законодавствоУ юридичній літературі Російської імперії питання недійсності правочину досліджувалося в рамках курсів цивільного права і, як правило, обмежувалося розглядом факторів, що зумовлюють недійсність правочинів та наслідків їх вчинення або стосувалося недійсності як такої (Ю.С. Питання теорії правочинів, у тому числі питання визначення наслідків укладення правочинів із порушенням вимог законодавства, а також наслідків укладення правочинів, які не відповідали вимогам моральності, призначенню правочинів у радянському соціалістичному суспільстві тощо стали предметом досліджень таких вчених, як М.М. Наукові розвідки щодо поняття та умов дійсності правочинів, правової природи недійсних правочинів та правових наслідків їх вчинення здійснювали сучасні російські вчені М.І. Додатково на визначення методології та напрямків дослідження вплинуло те, що в законодавстві та практиці окремих країн є аналогічні за своєю сутністю норми, а тому є доцільним урахування зарубіжного досвіду регулювання відносин, що виникають у звязку з вчиненням “антисоціальних” правочинів (“правочинів, які суперечать основам правопорядку і моральності”, “добрим звичаям”) Разумов), тобто і дійсні, і недійсні Правочини є правочинами, а правомірність - це ознака дійсного правочину Друга група авторів розуміє під правочином правомірні дії, тобто тільки дійсні Правочини (А.А.Ці склади не є чимось постійним, а зміст таких правочинів може змінюватися у звязку зі зміною політичної, економічної обстановки тощо. Послідовний розвиток інституту антисоціальних правочинів виразився в тому, що багато правочинів, які раніше визнавалися недійсними, наприклад, за ст. ЦК України визначає “правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок”, при цьому необхідно звернути увагу на відсутність конфіскаційних санкцій за вчинення такого правочину на відміну від ЦК УРСР. Автор підкреслює, що наявність “антисоціальних правочинів” свого часу в ЦК УРСР, а тепер і в ЦК України, особливості їх складу, судова практика дозволяють дійти висновку, що йдеться про склади правопорушень, які мають одну природу, але відрізняються за змістом через зміни ідеологічної, економічної, соціальної політики, що проводиться державою. Із прийняттям ЦК України, інститут “антисоціальних правочинів” отримав свій подальший розвиток і отримав закріплення у вигляді конструкції “правочину, який порушує публічний порядок”.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У Висновках сформульовано найбільш суттєві положення і пропозиції, отримані в результаті дослідження.
Зазначено, що законодавство багатьох країн містить конструкції недійсних правочинів, склад яких побудований за допомогою додаткових оцінних критеріїв, таких як порушення “публічного порядку”, “моральності”, “порушення засад суспільного ладу та моралі” й інші.
Ці склади не є чимось постійним, а зміст таких правочинів може змінюватися у звязку зі зміною політичної, економічної обстановки тощо.
Послідовний розвиток інституту антисоціальних правочинів виразився в тому, що багато правочинів, які раніше визнавалися недійсними, наприклад, за ст. 49 ЦК УРСР, за сучасних умов не можуть бути визнані антисоціальними, тому що вони втратили суспільно небезпечний характер.
Проте сутність цього виду правочинів полягає в тому, що законодавець вважає їх вчинення таким, що серйозно порушує інтереси держави й суспільства в цілому та кваліфікуються як особливо небезпечні правопорушення для держави й суспільства.
Як правило, правові наслідки таких недійсних правочинів характеризуються конфіскаційною спрямованістю та можуть бути виражені у вилученні всього отриманого за недійсним правочином в однієї або обох сторін у доход держави.
ЦК України визначає “правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок”, при цьому необхідно звернути увагу на відсутність конфіскаційних санкцій за вчинення такого правочину на відміну від ЦК УРСР.
Отже, запропоновано висновок, що в даному випадку мова йде про цивільно-правовий засіб захисту публічного інтересу.
При цьому слід ураховувати, що публічний порядок є категорією, яка повязана перш за все із захистом публічного інтересу.
Наявність у законодавстві категорій “засади моральності”, “моральні засади суспільства” передбачає виділення обєктивно існуючих базисних норм моральності, які перебувають під впливом ідеологічних факторів, атому не є постійними і в кожному конкретному випадку мають бути визначені у формі певних правових норм.
Автор підкреслює, що наявність “антисоціальних правочинів” свого часу в ЦК УРСР, а тепер і в ЦК України, особливості їх складу, судова практика дозволяють дійти висновку, що йдеться про склади правопорушень, які мають одну природу, але відрізняються за змістом через зміни ідеологічної, економічної, соціальної політики, що проводиться державою.
Із прийняттям ЦК України, інститут “антисоціальних правочинів” отримав свій подальший розвиток і отримав закріплення у вигляді конструкції “правочину, який порушує публічний порядок”.
Таким чином, за сучасних умов поняття “антисоціальний правочин” має новий зміст, але його сутність як правопорушення із плином часу не змінилася.
Запровадження категорії “публічний порядок” повязане, перш за все, з необхідністю в приватноправових відносинах захистити публічний інтерес.
Основними кваліфікуючими ознаками антисоціального правочину за новим цивільним законодавством України є такі.
1. Антисоціальний правочин може бути формою вчинення суспільно небезпечних діянь (кримінальних злочинів, адміністративних правопорушень), а може бути проступком.
2. Антисоціальний правочин має протиправний характер і посягає на встановлені законодавством суспільні, економічні та соціальні основи держави, державну безпеку, основні конституційні права і свободи громадян (публічний порядок України).
3. Антисоціальний правочин - це навмисне правопорушення (проступок). Причому винна сторона може діяти при вчиненні правочину як з прямим, так і з непрямим умислом.
4. Правовими наслідками вчинення антисоціального правочину є повернення сторін у первісний стан, а також стягнення з винної сторони збитків та моральної шкоди.
На підставі зазначених ознак запропоновано визначення правочину, що порушує публічний порядок (вид антисоціального правочину) як навмисної дії, що має окремі ознаки правочину та порушує встановлені Конституцією і законодавством суспільні, економічні та соціальні основи держави.
За сучасних умов коло антисоціальних правочинів, що посягають на публічний порядок, можна поділити на такі групи: 1) Правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, включаючи державну монополію.
Правочини, вчинені в порушення законодавства України про державну монополію, повинні визнаватися за ст. 228 ЦК України недійсними. До цієї ж групи слід віднести Правочини з продажу свідомо викраденого майна;
2)Правочини, що порушують правовий режим окремих видів діяльності. До цієї ж групи можна віднести угоди з порушенням законодавства про ліцензування окремих видів діяльності.
Зокрема, відсутність ліцензії з окремих видів діяльності у субєкта підприємництва може спричинити заподіяння шкоди правам, законним інтересам, здоровю громадян, безпеці держави.
На наш погляд, відсутність ліцензій на здійснення діяльності, повязаної із захистом державної таємниці, у галузі виробництва й обігу етилового спирту, алкогольної та іншої продукції; у галузі використання атомної енергії, експлуатації вогненебезпечних виробництв, хімічно небезпечних обєктів тощо спричиняє недійсність правочинів, повязаних із здійсненням такої діяльності за ст. 228 ЦК України;
3)Правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права.
До цієї ж групи можна віднести Правочини, вчинені з порушенням закону про валютне регулювання і валютний контроль;
4)Правочини, що посягають на основні конституційні права громадян. Зокрема, Правочини, що порушують права громадян при приватизації, повязані з наданням інвестиційними фондами приватизаційних чеків у кредит, використанням незаконних засобів платежу і т. ін.;
5)Правочини, що обмежують конкуренцію на ринках і суперечать антимонопольному законодавству.
Список литературы
1. Жеков В.І. Деякі соціально-психологічні аспекти правового захисту особистості //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1998.- № 2.-С. 126-128.
2. Жеков В.І. Права свободи та обовязки людини і громадянина //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 1999. - № 1. - С. 126 - 130.
3. Жеков В.І. Порушення моральних засад суспільства як підстава визнання правочину недійсним //Суспільство. Державо. Право. - Вип. 4. Цивільне право. - 2005. - № 4. - С. 26 - 30.
4. Жеков В.І. Правочини, що порушують публічний порядок: до характеристики складу //Науковий часопис “Університетські наукові записки”. -№ 3(15).- Хмельницький, 2005. - С. 129 - 132.
5. Жеков В.І. Деякі питання визнання договору недійсним або неукладеним //Актуальні проблеми політики. - № 27. - Одеса, 2005. - С. 162-168.
6. Жеков В. І. Формування концепції правочинів, що порушують публічний порядок //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. -2005. -№ 3.-С. 62-68.