Участь С. Палія у подіях Північної війни 1700-1704 рр. Рівень самостійності дій козацького полковника напередодні Полтавської битви. Ставлення до нього російської влади. Його повернення із сибірського заслання і роль у поразці мазепинського повстання.
Аннотация к работе
Вступ Актуальність. Постать Семена Палія вже майже три століття є помітною темою для історіописання. Слід також зазначити, що в історіографії відсутня праця, котра б розглядала роль Семена Палія як активного та інколи і мимовільного учасника подій Північної війни. Джерела з даної проблеми є досить різноманітними. Іншим різновидом джерел є фольклорний матеріал, котрий по своєму відобразив у собі постать фастівського полковника. Практично немає жодного збирача фольклору ХІХ - початку ХХ століття, який би не фіксував пісні або думи, легенди та перекази про Семена Палія та Мазепу. Також висувається думка, що легенди про Палія та Мазепу, на відміну від пісень та дум, які змістом пов’язані з історичною дійсністю, є лише залишками богатирського епосу. Важливим для дослідження є листування російської політичної еліти, що, на нашу думку, відображає використання авторитету Семена Палія з боку Петра І і його оточення у боротьбі з Мазепою і його прихильниками за впливи в Україні. Для нашого дослідження важливими є листи російських вельмож до гетьмана Скоропадського, де міститься інформація про Семена Палія. Також були опрацьовані відповідні документи, що містяться у збірнику документів «Доба Івана Мазепи» (упорядник Сергій Павленко). Об’єктом дослідження даної роботи є постать правобережного козацького полковника Семена Палія в період 1700 -1710 рр. Предметом дослідження є роль колишнього фастівського полковника у подіях Північної війни: участь Семена Палія у повстанні на Правобережжі, позиція російської влади щодо повернення Семена Палія із сибірського заслання, рівень самостійності дій Семена Палія напередодні Полтавської битви, його участь у ній та ставлення до правобережного полковника з боку російської влади після полтавської перемоги. Хронологічні межі дослідження - 1700 - січень 1710 рр. Метою даної роботи є дослідити роль правобережного козацького полковника Семена Палія у подіях Північної війни. Завдання роботи: - аналіз історіографії щодо постаті фастівського полковника Семена Палія; - аналіз наявної джерельної бази щодо діяльності правобережного полковника; - визначення ролі Семена Палія як одного із лідерів козацького повстання на Правобережній Україні 1702-1704 рр.; - уточнення позиції російської влади щодо повернення Семена Палія із сибірського заслання; - визначення рівня самостійності дій колишнього фастівського полковника напередодні Полтавської битви; — дослідження участі Семена Палія у Полтавській битві; — вивчення взаємовідносин між правобережним полковником та російською владою після Полтавської битви. Причиною негативного ставлення до козацького визвольного повстання є те, що «Самусь і Палій наносили відчутну шкоду Польщі», що була союзником Росії у війні проти Швеції. Історик у своїй праці «Жизнь Мазепы» подає інформацію про те, що Мазепа в Бердичеві «посадив його в темницю, відправив у Москву, звідки Палій несправедливо звинувачений Мазепою у відносинах із Карлом XII, у посяганні на гетьманство, засланий був, як зрадник, у Єнісейськ». Він пише, що «Государ згадав про славного Палія, у 1705 році, за брехливим доносом Мазепи, засланого у Сибір, і негайно велів повернути йому свободу, чин полковника і маєток невинному страждальцеві, що колись зброєю своєю лякав поляків і татар». Історик Микола Маркевич називає Семена Палія великим воїном Задніпров’я, котрий воював з турками разом із Яном Собеським, вів постійні війни із татарами і завдяки цьому отримував від короля подарунки та почесті. Семен Палій був щедро нагороджений і відпущений у Фастів. Загалом постать С. Він вказує, що повернення правобережного козацького лідера було логічним наслідком падіння Мазепи. Історик зазначає, що Семену Палію у вересні 1709 року надано уряд білоцерківського полковника, хоча цей факт викликає певні сумніви. Відбувався процес відродження ідей не лише про козацьку автономну державу, а й про незалежність України в її етнічних межах від Речі Посполитої. Історик Сергій Павленко зазначає, що у Мазепиних донесення 1704 року ідеться лише про тимчасову ізоляцію Семена Палія на час здачі Білої Церкви. 10 вересня того ж року датується перший лист козацького полковника до свого сюзерена - короля Яна ІІІ Собеського 3. Неодноразово відзначав політичне «свавільство» козацької старшини, яка встановлювала власні кордони в 90-х рр., коронний гетьман С. Яблоновський.