Закони ХІІ таблиць як найдавніша пам’ятка права Стародавнього Риму. Знайомство з формами укладання шлюбу. Особливості злочину проти порядку управління. Сервітут як особлива форма обмеження права власності. Загальна характеристика спадкового права.
Аннотация к работе
Право Стародавнього Риму стародавній рим сервітут злочинДжерелами римського права були Закони ХІІ таблиць, постанови народних зборів, постанови сенату, едикти преторів, консультації юристів, а з І ст. н.е. Текст законів був написаний на ХІІ деревяних (бронзових) дошках, які були виставлені на форумі перед будинком сенату. Закони були, здебільшого, записом панівних на той час звичаїв, оснащених юридичними санкціями. Специфічною особливістю шлюбу «сине ману» було те, що його слід було поновлювати щорічно. Закон спеціально був сформульований невизначено, щоб його можна було застосувати проти будь-якої особи, яка була незгодна з політикою або виражала незадоволення нею.Отже, джерелами римського права були Закони ХІІ таблиць, постанови народних зборів, постанови сенату, едикти преторів, консультації юристів, а з І ст. н.е. Земельний наділ не можна було заповісти храмам і навіть богам. Земля не повинна була виходити з-під контролю общини, вона мала залишатися її власністю. Купівля-продаж, успадкування, дарування важливих обєктів власності - землі, приміщень, робочої худоби - перебували під контролем общини.
Вывод
Отже, джерелами римського права були Закони ХІІ таблиць, постанови народних зборів, постанови сенату, едикти преторів, консультації юристів, а з І ст. н.е. - розпорядження імператорів.
Найдавнішою памяткою права Стародавнього Риму є Закони ХІІ таблиць, складені за традицією в 451 - 450 р. до н.е. спеціальною комісією децемвірів (десяти мужів).
Можна побачити, що у законах є ряд статей, що зберігали пережитки римської патріархальної общини. Так, в її руках залишалося розпорядження землею. Земельний наділ не можна було заповісти храмам і навіть богам. Земля не повинна була виходити з-під контролю общини, вона мала залишатися її власністю. Таким чином, приватна власність на земельні ділянки була обмеженою. Купівля-продаж, успадкування, дарування важливих обєктів власності - землі, приміщень, робочої худоби - перебували під контролем общини.
Зазначені обєкти належали до манципованих, їх відчуження супроводжувалось звичаєм, у якому брали участь, крім продавця і покупця, вагоутримувач та пять свідків, які були римськими громадянами. На вагу клали злиток міді, покупець торкався рукою придбаної речі та промовляв установлену формулу. Обряд був спрямований на те, щоб ускладнити іноземцям доступ до власності римських громадян. Усі інші речі вважались неманципованими і мали перебувати в майновому обороті без будь-яких обрядів.
Список литературы
1.Дождев Д.В. Римское частное право: учебник для вузов; под общ. ред. Академіка РАН, д-ра. юрид. наук, проф. В.С. Нерсесянца. - 2-е изд., изм. и доп. / Д.В Дождев. - М. : Издательство НОРМА, 2008. - с. 408
2.Медведев С.Н. Основные черты римского частного права: учеб. пособние/ С.Н. Медведев - М. : ВЮЗИ, 1978. - с. 60
3.Трофанчук Г.І. Римське приватне право: навч. посібник/ Г.І. Трофанчук. - К. : Атіка, 2006. - c. 167
4.Лубко І.М. Закони ХІІ таблиць: навч. посібник/ І.М. Лубко. - Черкаси, 2006. - c. 64
5.Хутыз М.Х. Римское частное право; отв. ред. С.А. Чибиряев/ М.Х. Хутыз. - М. : Былина, 1994. - c. 177
6.Шевченко О. О. Історія держави і права зарубіжних країн: хрестоматія/ Шевченко О. О. - К. : Вентурі, 1998. - с. 288
7.Скриплев Е. А. Основы римського права: Конспект лекцій. - 2 изд. - М.: Ось, 2000. - c. 208
8.Підопригора О. А. Римське приватне право. - К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2001. - c. 81