Поняття власності та права власності як одного із найважливіших інститутів демократичної держави. Здійснення фізичними та юридичними особами права приватної власності. Розгляд підстав виникнення та припинення даного права, можливостей його захисту.
Аннотация к работе
В Україні правовий статус цього фундаментального інституту спирається на низку нормативно-правових актів, серед яких чільне місце посідає Конституція України, що у ст. 13 встановлює рівність усіх субєктів права власності перед законом. В період розбудови в державі ринкової економіки, приватна власність виходить на перше місце, оскільки вона є рушійною силою і передумовою розвитку ринкових відносин. Перехід величезної кількості обєктів із державної до приватної власності ще з початку незалежності не завжди відбувався правовими методами. Сформування нового уряду після виборів 31 вересня 2007 р. поки що не призвело до відміни мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, що має наслідком відсутність ринку землі в Україні.1 Оскільки в країнах із розвинутою ринковою економікою земля є одним із найважливіших обєктів приватної власності, вирішення цього питання є тією віхою, від якої, значною мірою, залежить розвиток економіки України.Ця дефініція про незалежність від волі інших осіб підтверджує абсолютний характер права власності: власнику протистоїть невизначена кількість осіб, що має обовязок поважати та не порушувати його право. Право власності зазвичай визначають через сукупність правомочностей власника, якими він може здійснювати вплив на його власність. Через тріаду правомочностей власника, можна визначити право власності врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Володіння означає фактичне перебування майна під впливом особи, що володіє (володільця), його контроль, та фізичне утримування речей. На відміну від володіння і користування, право розпоряджатися майном у повному обсязі належить лише його власнику.Фізичні особи як субєкти приватної власності можуть користуватися будь-якими елементами, що складають "пучок прав власника", зокрема, володінням, користуванням, розпорядженням. Право приватної власності є універсальним з точки зору повноважень, що надаються власнику, незалежно від того чи є він фізичною або юридичною особою. Таким чином, фізичні особи здійснюють своє право власності та набувають майно у власність усіма можливими, не забороненими законом способами. Особливості фізичних осіб як субєктів права приватної власності існують лише тоді, коли перехід чи здійснення цього права безпосередньо повязані із фізичною природою людини - власника. До економіко-юридичних підстав виникнення права приватної власності у фізичних осіб можна віднести, зокрема: - виникнення у громадян права власності на доходи від участі в суспільному виробництві;До прийняття Цивільного кодексу 2003 р. відносини власності регулювалися законом "Про власність" від 07.02.1991 р., у якому приватними власниками визнавалися лише громадяни-фізичні особи. Субєктами права "колективної" власності визнавалися трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські обєднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські обєднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами. Конструкція колективної власності давала підстави для ототожнення її із спільною власністю, оскільки власниками вважалися одночасно і юридична особа, і її засновники. Здійснення цього права, виникнення та припинення права власності на майно залежать також від організаційно-правових форм юридичних осіб. Отже, субєктом права власності у господарських товариствах виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх засновники чи учасники.Ці підстави дають змогу власнику здійснювати свої правомочності стосовно майна у повному обсязі або припиняють право власності назавжди разом із знищенням майна. Виникнення права власності у одного власника може бути логічним наслідком його припинення для іншого власника, наприклад із відчуженням майна, тому у таких випадках може йти мова про трансформацію субєктного складу правовідносин власності. Окрім юридичних фактів, до передумов виникнення і припинення права власності відносяться норми права, що регулюють ці підстави, та правосубєктність учасників правовідносин власності. За вольовою ознакою юридичними фактами-підставами виникнення і припинення права власності можуть бути як дії, так і події. Діями, внаслідок яких виникає або припиняється права власності, також можуть бути як юридичні вчинки так і юридичні акти, в залежності від того чи мав намір власник своїми діями створити юридичні наслідки."Особа може відмовитися від свого майнового права", - так зазначено у частині 3 статті 12 ЦК. Відмова від права власності, як це зазначено у частині 1 статті 347 ЦК, має бути засвідчена заявою або вчиненням дії, яка "свідчить про її відмову". Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється в порядку, встановленому актами цивільного законодавства.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичне дослідження права приватної власності
1.1 Поняття власності та права власності
1.2 Здійснення фізичними особами права приватної власності
1.3 Здійснення юридичними особами права приватної власності
Розділ 2. Припинення права власності
2.1 Підстави виникнення та припинення права власності