Формування правової держави як важливий елемент процесу перебудови, реформування та демократизації всіх сфер суспільства в Україні. Знайомство з особливостями законодавчого регулювання права власності на землю. Характеристика категорій земель України.
Аннотация к работе
Право приватної власності на землю в УкраїніПроведене в даній роботі дослідження дає підстави стверджувати, що інститут права приватної власності на землю відіграє сьогодні значну роль для розвитку цивільних і господарських відносин в Україні. На даний час відносини власності на землю займають самостійне місце в аграрному, земельному та цивільному праві і відокремлені в спеціальні правові інститути. При цьому, вони мають загальну структуру, включаючи в себе субєкта господарювання, обєкт правового регулювання, з приводу якого виникають відносини власності на землю, а також всі економічні та правові категорії володіння, користування та розпорядження цими обєктами. До субєктів права приватної власності на землю вони відносять окремих громадян, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, особисті господарства. Таким чином, на сьогоднішній час земельні відносини в Україні регулюються чинними законодавчими актами, згідно з якими запроваджена така рівноправна форма власності на землю, як приватна.
Вывод
Проведене в даній роботі дослідження дає підстави стверджувати, що інститут права приватної власності на землю відіграє сьогодні значну роль для розвитку цивільних і господарських відносин в Україні. Вказане підтверджує необхідність повного переходу аграрного сектору до ринкових відносин, запорукою чого є постійне закріплення та вдосконалення на нормативному рівні відносин власності.
На даний час відносини власності на землю займають самостійне місце в аграрному, земельному та цивільному праві і відокремлені в спеціальні правові інститути. При цьому, вони мають загальну структуру, включаючи в себе субєкта господарювання, обєкт правового регулювання, з приводу якого виникають відносини власності на землю, а також всі економічні та правові категорії володіння, користування та розпорядження цими обєктами.
Основи правового регулювання права приватної власності на землю в Україні сьогодні закладені в таких нормативних актах, як: Земельний кодекс, Цивільний кодекс, Закон України “Про власність”.
До субєктів права приватної власності на землю вони відносять окремих громадян, сільськогосподарські кооперативи, фермерські господарства, особисті господарства.
Основними ж обєктами розглянутих відносин сьогодні виступають земельні ділянки та земельні паї (наділи).
Необхідно зазначити, що сьогодні серед категорії земельних та цивільних відносин власності особливе значення має визначення статусу земель та порядку їх відчуження.
Фахівці вважають, що одним з основних резервів росту ефективності сільськогосподарського виробництва є саме раціональне використання головного засобу виробництва - землі. Тому капітальні вкладення в сільське господарство в першу чергу повинні бути використані на заходи щодо збереження земель, підвищення родючості ґрунтів, що обумовить зростання продуктивності землеробства і, зокрема, створення стійкої кормової бази тваринництва.
На сучасному етапі розвитку українського законодавства в сфері приватної власності, можна виділити як позитивні, так і негативні риси.
Так, в результаті проведеного дослідження можна дійти висновку, що до позитивних моментів, які виникли в звязку з прийняттям нового Земельного Кодексу, слід віднести перемогу земельно-правової концепції відносин земельної власності й інших, повязаних з ними, та їх правова регламентація Земельним, а не Цивільним кодексом, яка дає можливість глибше враховувати особливості земель як обєкта правових відносин права приватної власності.
Таким чином, на сьогоднішній час земельні відносини в Україні регулюються чинними законодавчими актами, згідно з якими запроваджена така рівноправна форма власності на землю, як приватна. Саме на приватній формі власності і ґрунтується діяльність селянських (фермерських) господарств як самостійної юридичної одиниці. Розвиток саме цих господарств на даний час повинен стимулюватись вільною конкуренцією на ринку з державними і кооперативними підприємствами, бо його основними завданнями, як відомо, є: виробництво, переробка і збут сільськогосподарської продукції; розвиток підсобної діяльності для раціонального використання природних і трудових ресурсів, земельних угідь, поліпшення їх родючості; участь працею або коштами в соціальному розвитку села, де розташоване фермерське господарство.
Заслуговують на особливу подальшу підтримку окремі конкретні положення Земельного кодексу України стосовно змісту інституту права власності на землі. Передусім це стосується пріоритетного становища громадян як субєктів права власності на землю (хоча воно і не досить чітко виражено). Правильною є позиція нового Кодексу стосовно обєкта права власності в формі земельної ділянки (ст. 79), хоча її поняття могло б бути повнішим.
На даний час Земельним кодексом України введена спільна власність на землю (ст. 86), як часткова (ст. 87), так і сумісна (ст. 89), що за конкретних умов сучасного господарювання (особливо на землях сільськогосподарського призначення) є доцільним.
Не зважаючи на певні позитивні моменти, є й недоліки. Таким недоліком Земельного кодексу України є те, що стаття 90 ЗК закріплює права власників земельних ділянок без поділу на субєкти цього права (без виділення громадян).
В той же час, у звязку з певною неузгодженістю норм Земельного та Цивільного кодексів виникають значні проблеми під час успадкування землі, що, в першу чергу, повязане із реєстраційними процедурами.
Продовжують виникати і земельні спори, про значну чисельність яких говорить проаналізована судова практика.
Все вказане робить актуальним подальше дослідження питань, повязаних з правовою регламентацією відносин власності і, зокрема, права власності на землю, що є ключовим для розвитку цих спеціальних інститутів цивільного, земельного та аграрного права.
Список литературы
правовий держава земля
1.Конституція України: Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28.06.96 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- №30.- ст.141.
2.Цивільний Кодекс України від 01.01.2003 р. // Голос України. - 2003.- 12 березня, ст.5-28.
4.Про власність: Закон України від 07.02.1991 № 697-12 р.//Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 20. - ст. 249.
5.Про форми власності на землю: Закон України від 30 січня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 18. - ст. 225.
6.Про оренду землі: Закон України від 6 жовтня 1998 р. //Урядовий курєр. - 1998. - № 203-204. - 22 жовт.
7.Про планування і забудову територій: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 31. - ст. 250.
8.Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 р. «Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)»// ЗП України. - 1996. - № . - С. 63.
9.Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про приватизацію земельних ділянок»// Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 10. - Ст. 79.
10.Порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. //Офіційний вісник України. - 2000. - № 4. - Ст. 112.
11.Порядок реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 119 // Офіційний вісник України. -2000. - № 4. - Ст. 113.
12.Наказ Держкомзему України від 17 січня 2000 р. № 5 «Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю)», зареєстрований в Мінюсті України 23 лютого 2000 р. № 101/4322 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 8 та ін.
13.Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затверджений наказом Держкомзему України від 15 лютого 1993 р. № 10 //Урядовий курєр. - 1994. - 7 червня.