Визначення поняття права інтелектуальної власності. Характеристика принципів авторського права, як сукупності правових норм. Ознайомлення з сутністю творчості. Вивчення повноважень центрального органу виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності.
Аннотация к работе
Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством. Термін "авторське право розуміється у двох значеннях: а) в обєктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, що регулюють відносини, що виникають у звязку із створенням та використанням творів літератури, науки і мистецтва.; Б) у субєктивному сенсі під авторським правом розуміється сукупність субєктивних прав, що виникають у автора в звязку зі створенням конкретного твору літератури, науки і мистецтва. У Законі автор визначений як фізична особа, творчою працею якої створено твір (ст.4 Закону). Більш широке поняття (автор інтелектуальної власності) можна знайти у Всесвітній декларації з інтелектуальної власності від 26 червня 2000 р., термін "автор" означає будь-яку особу або групу осіб, які діють незалежно або під егідою будь-якої урядової чи неурядової організації з метою отримання прибутку або з будь-яких інших підстав, відповідальних за творчість у будь-якій області, включаючи науку і техніку, мистецтво, включаючи виконавське мистецтво і результат діяльності деяких категорій виробників, таких як виробники фонограм і телерадіомовлення, товарні знаки, покажчики ділових підприємств, промислові зразки та розвиток географічних зазначень. Відповідно до п.1 ст.10 Закону, авторське право на твір, створений спільною творчою працею двох або більше осіб (співавторство), належить співавторам спільно незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких має самостійне значення.Отже, можна зробити висновок, що поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури. Остання, в свою чергу, аналізує інтелектуальну власність з позицій права інтелектуальної власності, під яким у країнах континентального права розуміють міжгалузевий інститут цивільного права.
Вывод
Отже, можна зробити висновок, що поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури. Інтелектуальна власність одночасно аналізується у економічній теорії, теорії раціоналізаторства та винахідництва, теорії наукових досліджень та юриспруденції. Остання, в свою чергу, аналізує інтелектуальну власність з позицій права інтелектуальної власності, під яким у країнах континентального права розуміють міжгалузевий інститут цивільного права. Оскільки Україна відноситься до континентальних правових систем, ключові положення права інтелектуальної власності містяться у Четвертій книзі Цивільного кодексу України. В Україні напрацьовано значну правову базу, яка стосується захисту прав інтелектуальної власності. В цілому система законодавства України у сфері інтелектуальної власності є досить наповнена, та враховує світовий досвід. Однак більшість Законів у Верховній Раді України з 2004 року не були переглянуті, і доопрацьовані з урахуванням тенденції до інтеграції України до ЄС.
Способом захисту прав інтелектуальної власності визнаються закріплені законодавством матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких відновлюються (визнаються) порушені (оспорені) права і здійснюється вплив на порушника прав інтелектуальної власності.
Список литературы
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР із змінами та доповненнями - Ліга-Закон
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2009 р. № 435- IV //ВВР, 2003 із змінами та доповненнями - Ліга-Закон.
3. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. № 2627- ІІІ // ВВР із змінами та доповненнями - Ліга-Закон/
4. Дроб’язко В. Становлення системи правової охорони авторського права і суміжних прав в Україні // Інтелектуальна власність, 2010. - № 8. - С. 4-9.
5. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав: Монографія. - К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2000. - 188 с
6. Захист прав інтелектуальної власності: законодавче регулювання та правозастосування (узагальнення судової практики) / Г.О. Андрощук, О.П. Орлюк. - К.: Парл.вид-во, 2007.
7. Право інтелектуальної власності: Акад. курс // О.П. Орлюк, Г.О. Андрощук, О.Б. Бутнік-Сіверський та ін..; За ред. О.П. Орлюк, О.Д. Святоцького. - К.: Вид.Дім «Ін Юре», 2009.
8. Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. В.М. Баранова. - Н.Новгород, 2010.
9. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. - К.: Інститут інтелектуальної власності і права, 2003. - 172 с.
10. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності у цивільному праві України: Монографія. - X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2008. - 424 с.