Поняття, правова природа, характерні ознаки, різновиди страйку, його відмінності від інших акцій протесту. Аналіз основних причин страйкового руху. Наслідки участі працівників у страйку, визнаному судом незаконним, їх відповідальність за участь у ньому.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукДисертацію присвячено комплексному аналізу актуальних теоретичних і практичних проблем, повязаних з правом на страйк та механізмом його реалізації. Значну увагу приділено правовим засобам запобігання страйкам, аналізу випадків, за яких проведення страйків забороняється. Досліджено процедурні норми щодо оголошення і проведення страйку, наслідки участі працівників у страйку, визнаному судом незаконним, а також їх відповідальність за участь у цій акції. Ключові слова: право на страйк, акція протесту, локаут, причини страйку, відповідальність за незаконний страйк, організатор страйку, заборона страйку. страйк акція протест Делается вывод, что забастовку можно объявить, когда такое решение будет поддержано большинством трудового коллектива, а не, к примеру, структурного подразделения предприятия, работники которого были инициаторами забастовки.Зміни в політичній, економічній та ідеологічній сферах України викликали появу нового права працівників - права на страйк. Перші кроки страйкового руху виявили не тільки відсутність належної теоретичної концепції щодо сутності цього права та механізму його реалізації, а й неузгодження між окремими нормами права, що призвело до помилкових дій з боку роботодавців, органів, що очолюють страйк, та судів. Мета роботи полягає у зясуванні правової природи права на страйк, його місця в системі прав, відмінностей від інших акцій соціального протесту, в обґрунтуванні випадків обмеження цього права для окремих категорій працівників і галузей економіки, у розробці пропозицій і практичних рекомендацій по вдосконаленню законодавства про механізм реалізації права на страйк та його наслідки. Для досягнення мети в дисертації ставляться такі основні завдання: - розкрити правову природу права на страйк і визначити його місце у системі соціально-економічних прав громадян, а також співвідношення з іншими соціально-економічними правами; Предметом дослідження виступають теоретичні, практичні й організаційно-правові питання, повязані з регулюванням права на страйк і механізмом його реалізації, а також норми чинного вітчизняного й зарубіжного трудового законодавства стосовно страйків та правозастосовча практика.“Концептуальні підходи до визначення поняття й сутності права на страйк як форми захисту соціально-економічних інтересів працівників”, що складається з 3-х підрозділів, присвячено визначенню правової природи права на страйк, окресленню основних ознак страйків та їх видів, дослідженню співвідношення страйків з іншими акціями протесту. “Правова природа страйку” висвітлюються особливості юридичної природи права на страйк, визначаються його місце, роль і значення в системі прав людини. Робиться висновок, що право на страйк є вторинним, має допоміжний характер щодо інших прав (на оплату праці, належні її умови тощо). Щодо права на страйк, то держава, навпаки, сприяє вирішенню колективного трудового спору шляхом компромісів, примирення сторін з метою уникнення страйку і закликає працюючих утримуватися від такої акції протесту. “Основні причини страйків” обґрунтовується позиція, що для забезпечення соціального діалогу між працівниками й роботодавцями і запобігання страйкам необхідно зясувати причини й передумови, що призводять до загострення відносин між власниками й найманими працівниками і породжують страйк.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в зясуванні правової природи права на страйк, його характерних ознак, відмінних рис від інших соціально-економічних прав, причин виникнення страйкового руху і засобів їх попередження, наслідків участі працівників у страйку, механізму притягнення до відповідальності за участь у незаконному страйку. Як наслідок вирішення цієї наукової проблеми, на підставі аналізу законодавства, поглядів науковців, узагальнення практики страйкового руху, досвіду зарубіжних країн, авторкою сформульовано такі висновки і пропозиції: 1. Доводиться, що є сенс передбачити на законодавчому рівні попереджувальний страйк, який можна визначити як добровільне припинення роботи працівниками на один день, що допускається до початку проведення примирних процедур, про що власника слід попередити не пізніше, ніж за 48 годин. 18 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” (далі - Закон) частиною другою такого змісту: “Право на страйк не може реалізовуватися працівниками з метою задоволення політичних вимог”.