Право на недоторканність житла: цивільно-правовий аспект - Автореферат

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Сліпченко Святослав Олександрович, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри цивільного права та процесу. Захист відбудеться «20» березня 2010 року о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Право на недоторканність (повагу до) житла, пройшовши складний шлях державного і міжнародно-правового визнання, нарешті знайшло своє належне закріплення як особисте немайнове право у ст. Однак за сучасних умов вони суттєво втратили свою актуальність, оскільки базувалися на положеннях радянського цивільного законодавства та стосувалися в основному місця цього права в системі особистих немайнових прав, не розкриваючи його правової природи. Стефанчука (2008 р.) та інших, де зазначене право розглядалося або в сукупності з іншими правами, зокрема як особисті немайнові права, спрямовані на охорону окремих проявів особистого життя, або ширше - у контексті загального дослідження особистих немайнових прав. Для досягнення зазначеної мети в дослідженні підлягають вирішенню такі завдання: визначити сучасний стан вивчення проблем права на недоторканність житла; встановити поняття і сутність обєкта цивільно-правового регулювання права на недоторканність житла; виявити особливості обєкта щодо понять «житло», «недоторканність» та «інше володіння особи»; визначити сукупність правомочностей, які складають зміст права на недоторканність житла; розкрити право на недоторканність житла як самостійне особисте немайнове право фізичної особи та визначити його поняття; зясувати поняття та межі його здійснення; розробити пропозиції та рекомендації у чинне законодавство щодо вирішення проблем правового регулювання особистих немайнових відносин, які породжуються правом на недоторканність житла, що обумовить належне його здійснення. Набуло подальшого розвитку положення про те, що право на недоторканність житлового простору є самостійним особистим немайновим правом, яке не може бути правомочністю інших особистих немайнових прав, зокрема права на особисте життя та його таємницю, чи складовою частиною приватності, а також бути похідним від права на житло.«Проблематика та ступінь дослідженості права на недоторканність житла» зясовано, що до легалізації цивільним законодавством досліджуваного права в юридичній літературі простежувалися дві тенденції постановки та вирішення проблеми позитивного регулювання відносин, повязаних із здійсненням цього права. Дослідження обєкта права на недоторканність житла зумовило висновок, що житло є уявними межами в просторі, що відокремлює особливу приватну сферу особи від суспільства (інших осіб, держави тощо) та має особливий духовний аспект для людини. Встановлено, що під житловим простором фізичної особи потрібно розуміти певне місце (нематеріальне благо), юридичні межі якого визначаються фактично наявним в особи володінням (квартирою, наметом тощо), яке забезпечує приватність особи, де вона відповідно до закону на власний розсуд постійно, переважно або тимчасово здійснює свою життєдіяльність та з урахуванням особливостей даного місця визначає поведінку інших щодо нього; доступ до житлового простору можливий лише з дозволу самої особи, крім випадків, установлених законом. Дисертант доходить висновку, що обєктом досліджуваного права є недоторканність житлового простору, - це забезпечена законом можливість вільного панування особи у певному місці (нематеріальне благо), що охороняється законом від довільного чи неправомірного посягання ззовні, із визначеними юридичними межами, що окреслюються фактично наявним в особи володінням (квартирою, наметом тощо), яке забезпечує приватність особи, де вона відповідно до закону на власний розсуд постійно, переважно або тимчасово здійснює свою життєдіяльність та визначає з урахуванням особливостей даного простору поведінку інших відносно нього; доступ до житлового простору можливий лише з дозволу самої особи, крім випадків, передбачених законом. Правомочностями права на недоторканність житлового простору є: 1) можливість мати житловий простір; 2) можливість вільно на власний розсуд визначати межі свого житлового простору та його облаштування і приватності; 3) можливість вільного доступу і перебування в житловому просторі; 4) можливість ознайомлення інших осіб з обставинами своєї приватності в межах житлового простору; 5) можливість дозволяти чи забороняти втручатися в приватність житлового простору; 6) можливість зберігати в таємниці обставини своєї приватності в межах житлового простору.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ