Поняття та зміст права на медичну допомогу. Основні положення про здійснення права на медичну допомогу. Договірний характер відносин щодо надання медичної допомоги. Цивільно-правова відповідальність за ненадання або неналежне надання медичної допомоги.
Аннотация к работе
Харківський національний університет внутрішніх справ Цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне правоНауковий керівник: доктор юридичних наук, професор Ромовська Зорислава Василівна, Академія адвокатури України, професор кафедри цивільного, господарського права та процесу Шишка Роман Богданович, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри цивільно-правових дисциплін кандидат юридичних наук, доцент Захист відбудеться „_10_”_лютого_2007 року о _13-00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 при Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Розвитком конституційного положення про пріоритет людини, її життя і здоровя стало віднесення особистих немайнових прав фізичної особи, в тому числі й права людини на медичну допомогу (право фізичної особи на надання їй медичної допомоги закріплено в статті 284 ЦК України), до предмета правового регулювання цивільного права. Разом із тим перевіркою досконалості наших уявлень про право людини на медичну допомогу є практика, яка, на жаль, свідчить про наявність теоретичних і практичних питань, суперечливих ситуацій, що потребують розвязання. Зокрема, існує потреба визначення сутності медичної допомоги та медичної послуги, розгляду їх співвідношення, зясування особливостей цивільно-правової відповідальності медичних працівників за ненадання або неякісне надання медичної допомоги, вивчення такого явища як „лікарська помилка”, доопрацювання правових підстав здійснення медичної діяльності фізичними та юридичними особами, розширення правових можливостей фізичної особи з приводу отримання медичної допомоги тощо. Методи аналізу й синтезу застосовувались при визначенні суттєвих рис права на медичну допомогу, а метод аналізу - і при дослідженні змісту цього права та підстав цивільно-правової відповідальності субєкта надання медичної допомоги. У дисертаційному дослідженні використовувались, зокрема, й такі методи, як формально-логічний (тлумачення цивільно-правових норм при зясуванні субєкта права на медичну допомогу та при розкритті особливостей організації надання медичної допомоги), порівняльно-правовий (порівняння правових актів України та Росії при зясуванні властивостей правового регулювання договірної та недоговірної цивільно-правової відповідальності субєкта надання медичної допомоги); конкретно-соціологічний (аналіз фактичних даних при характеристиці здійснення права на медичну допомогу, розкритті договірного характеру відносин щодо надання медичної допомоги та виявленні особливостей здійснення права на психіатричну медичну допомогу); комплексного дослідження (всі поставлені завдання роботи вирішувались за допомогою юридичної та медичної науки).Розділ І „Поняття права на медичну допомогу” складається з трьох підрозділів і присвячений зясуванню суттєвих рис права на медичну допомогу, його змісту, субєкта цього права, особливостей організації надання медичної допомоги в Україні. У підрозділі 1.1 „Право на медичну допомогу - до суті питання” дисертант аналізує існуючі в юридичній та медичній науці погляди стосовно понять медичної допомоги та медичної послуги, досліджує їх співвідношення, доводить відмінність послуги від роботи, вказує на необхідність окремого розгляду медичної та санітарної допомоги. За результатами зясування медичної допомоги дається визначення права людини на медичну допомогу як певних її можливостей з приводу отримання комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення та лікування у стані, що на момент їх надання загрожує життю, здоровю і працездатності, які здійснюють професійно підготовлені працівники. У підрозділі 1.2 „Субєкт права на медичну допомогу” визначено, що субєктом права на медичну допомогу в Україні є її громадяни, іноземці та особи без громадянства, в тому числі бездомні громадяни і безпритульні діти, які можуть отримати медичну допомогу в спеціальних соціальних закладах, діяльність яких спрямована на допомогу цій категорії населення України, її підтримку та реінтеграцію, під час соціального патрулювання і в закладах охорони здоровя. В інших випадках медична допомога надається малолітнім та недієздатним особам на підставі договору, укладеного між медичним закладом або працівником та законним представником в інтересах цих осіб, а особам, цивільна дієздатність яких обмежена або неповна, на підставі договору, укладеного цими особами із медичним закладом або працівником, лише за згодою піклувальника.У дисертації зясовано право людини на медичну допомогу, встановлено теоретичні й практичні проблеми, які виникають при його здійсненні, визначено шляхи їх розвязання, а також можливої подальшої розвідки певних питань.