Визначення конституційного права на доступ до інформації. Критерії віднесення інформації до суспільно значущої. Підстави та межі здійснення права на доступ до інформації, умови, за яких можливе його обмеження. Вдосконалення законодавчого забезпечення.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Тодика Юрій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри конституційного права України, академік Академії правових наук України; доктор юридичних наук, професор Колісник Віктор Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри конституційного права України. Захист відбудеться "27" червня 2008 р. о 9.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м.А в роботах, присвячених безпосередньо доступу до інформації, розглядаються проблеми, повязані із реалізацією доступу до інформації і майже не аналізуються теоретичні засади цього права. Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі завдання: дослідити правову природу, зміст права на доступ до інформації, його співвідношення з правом на інформацію та місце в системі конституційних прав і свобод людини та громадянина; розглянути шляхи вдосконалення законодавчого забезпечення права на доступ до інформації та на цій основі виробити власні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання права на доступ до інформації; Історичний та порівняльно-правовий методи дозволили простежити ґенезу утвердження права на доступ до інформації в національних правових системах та на міжнародно-правовому рівні, дослідити роль спеціалізованих інституцій у механізмі забезпечення права на доступ до інформації зарубіжних країн. Були також використані: статистичний метод вибіркового дослідження фактів порушення права доступу до інформації (за матеріалами відповідей на інформаційні запити) і конкретно-соціологічний метод вивчення документів при проведенні дослідження стану забезпечення права на доступ до інформації органами влади через інформаційний запит.У підрозділі 1.1 "Сутність, зміст та обсяг права на доступ до інформації” досліджено правову природу, характерні риси, що відрізняють право на доступ до інформації від інших суміжних з ним прав; встановлено співвідношення понять "свобода інформації” (свобода масової інформації), "право на доступ до інформації”, "право на інформацію”, "гласність”; розкрито форми реалізації права на доступ до інформації. Якщо функція права на доступ до інформації полягає в забезпеченні особі отримання інформації безпосередньо від органів влади про їх діяльність та відомостей про себе, а також суспільно значущої інформації, що знаходиться у приватноправових юридичних осіб, то призначення свободи інформації полягає в забезпеченні можливості вільного пошуку та одержання будь-якої інформації із загальнодоступних джерел, отримання інформації про дії влади, але вже в інтерпретації представників ЗМІ, можливість ознайомлення з науковими працями, художніми творами, спілкування, кіно та ін. Запропоновано основні підходи щодо змісту та обсягу права на доступ до інформації поділити на: 1) класичний підхід (право на доступ до інформації розглядається як право на одержання офіційних документів та інформації про діяльність органів виконавчої гілки влади або від усіх органів державної влади); Доведено, що суспільно значущою інформацією є будь-яка інформація державно-політичного характеру, а також інформація, що належить приватноправовим юридичним особам, якщо це інформація про корупційні дії або інші зловживання посадових та службових осіб; використання бюджетних коштів; екологічна інформація; фінансова інформація, що здатна негативним чином вплинути на фінансовий стан та доходи громадян; інформація про військові угоди України з іншими країнами; інформація щодо охорони здоровя населення, інформація про продукти харчування, косметологічну продукцію, інформація про засновників та власників засобів масової інформації та інша інформація, що становить суспільний інтерес. У підрозділі 1.3 "Основні підходи до розуміння підстав обмеження права на доступ до інформації, свободи слова та свободи масової інформації” наголошується, що право на доступ до інформації не є абсолютним, але обмеження доступу до інформації можливе лише на підставі закону, і вони повинні бути ясними, описуватися вузько і відповідати контролю згідно з трискладовим тестом, тобто інформація повинна стосуватися легітимної мети, визначеної законом; розголошення цієї інформації мало б завдати суттєвої шкоди цій меті; шкода від розголошення цієї інформації має бути вагомішою, ніж суспільний інтерес в отриманні цієї інформації.