Поняття і взаємозв’язок права на достатній життєвий рівень соціальної держави. Структура і механізм його забезпечення. Система нормативно-правових актів, що закріплюють та гарантують соціальні права громадян. Проблеми та шляхи вдосконалення цієї сфери.
Аннотация к работе
Курсова робота з конституційного права на тему: Право на достатній рівень життя та його реалізація в Україні ВСТУП право життєвий соціальний Проголошуючи людину найвищою соціальною цінністю, закріплюючи пріоритет її прав та свобод, як один з основоположних принципів правової держави, Конституція України одночасно встановлює засади правового регулювання права людини на достатній життєвий рівень, що відноситься до прав другого покоління. Зокрема, вперше закріплено у ст. 48 Конституції України одне із найважливіших соціально-економічних прав людини і громадянина право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло [1, с. Виходячи з цього положення завдання держави, яка відповідно до ст. 1 Конституції проголосила себе соціальною, полягає в створенні належних умов для людини, щоб вона могла своєю працею забезпечити гідну матеріальну базу життєдіяльності для себе і своєї сім’ї. Актуальність даної роботи підтверджується існуючим колом проблем у конституційно-правому регулюванні прав людини на достатній життєвий рівень в системі соціально-економічних прав громадян, адже Україна ще не в повній мірі відповідає головним критеріям та загальновизнаним ознакам соціальної держави. Соціальна держава є втіленням людського виміру політики. Під поняттям «соціальна держава», як зазначає Ф. Хаєк, часто розуміють усе, що пов’язано із зменшенням або усуненням розбіжностей у прибутках між різними групами населення [4, с. Як зауважує професор В. Бабкін, соціальна держава завжди приділяє увагу гарантіям прав і свобод, які безпосередньо пов’язані з розквітом особи. Обґрунтовано підкреслюється в юридичній літературі, що «держава, як і її органи, не може ігнорувати соціальні права не тільки тому, що це принижує авторитет держави, що зветься соціальною, а й тому, що бездіяльність держави у забезпеченні соціальних прав є протиконституційною». Певні особливості має соціальний захист окремих категорій громадян: військовослужбовців, інвалідів, держазних службовців, ветеранів війни і праці, потерпілих від катастрофи на Чорнобильській АЕС тощо. Медичні, фізіологічні і санітарно-гігієнічні вимоги щодо життєвого рівня населення затверджуються Верховною Радою України.