Конституційні права людини та громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань. Пропозиції щодо вдосконалення законодавчого механізму реалізації права людини та громадянина на самозахист життя та здоров’я від протиправних посягань.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукСлід зазначити, що серед усіх прав та свобод, які визнано та закріплено за кожною людиною, окреме місце посідають такі природні права, як право на життя та здоровя. 27 Конституції України закріпила за кожною людиною право на життя і, відповідно, за державою - обовязок щодо захисту цього права. Однак нестабільність криміногенної ситуації в України, іноді неспроможність державних органів вжити реальних заходів щодо захисту життя та здоровя, прав, свобод та законних інтересів людини та громадянина створюють в нашій державі сприятливі умови для злочинних посягань на життя людини. Враховуючи те, що в розвиненому суспільстві кожна особа повинна мати максимум можливостей для захисту порушених прав, держава на конституційному рівні закріпила право кожного на самостійний захист свого життя і здоровя, життя і здоровя інших людей від протиправних посягань (ст. Цим можна пояснити відсутність в межах конституційного права комплексних досліджень щодо права кожної людини на самозахист свого життя і здоровя, життя і здоровя інших людей від протиправних посягань.У Розділі 1 “Поняття та формування права людини та громадянина на самозахист життя і здоровя від протиправних посягань” досліджується сутність права на самозахист людини і громадянина, розглянуто історичний аспект його виникнення та розвитку в Європі, Америці та на території України. 27 Основного закону України, де закріплено таке положення, що кожен має право захищати своє життя і здоровя, життя і здоровя інших людей від протиправних посягань. На основі аналізу думок представників філософсько-правової школи природного права дисертант робить висновок, що право на самозахист життя та здоровя від протиправних посягань є невідємною складовою частиною права на життя, тобто є невідчужуваним природним правом кожної людини. Відповідно до цього, розглядаючи право на самозахист як складне поняття, до структури якої входять певні категорії, автор розрізняє дві основні форми реалізації права на самозахист, а саме: інтелектуальну та фізичну. Проаналізувавши право на необхідну оборону у кримінальному та адміністративному праві, він робить висновок, що такий елемент права самозахисту є самостійною формою реалізації цього права, може нагадувати правопорушення та відрізняється правомірністю, позитивним суспільним змістом та користю; такі дії усувають загрозу правам особи, які охороняються законом (в даному випадку життя, здоровя, недоторканість житла і т. ін.) та виключають настання для особи, яка захищалася ретроспективного аспекту кримінально-правової або адміністративної відповідальності.У висновках підсумовуються результати дисертаційного дослідження, формулюються загальні теоретичні та практичні рекомендації щодо їх використання для удосконалення реалізації конституційного права на самозахист життя та здоровя від протиправних посягань. Відсутність поняття конституційного права людини та громадянина на самозахист життя і здоровя від протиправних посягань дозволила запропонувати таке поняття. Конституційне право на самозахист є системно складною соціально-правовою категорією, основу якої складає Конституція України, а її елементи знаходять відображення в базових галузях національного права України. Не можна стверджувати про різний обсяг права на життя і, відповідно до цього, права самозахисту як природних прав, проте, відповідно до наявності в особи певного правового статусу (правового статусу особи, громадянина або наявності спеціального правового статусу), можна говорити про різні можливості реалізації цього права, що можна пояснити, поперед усе, наявністю у громадян спеціального правового статусу, який надано їм державою відповідно до виконуваних нею функцій.
План
. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
У висновках підсумовуються результати дисертаційного дослідження, формулюються загальні теоретичні та практичні рекомендації щодо їх використання для удосконалення реалізації конституційного права на самозахист життя та здоровя від протиправних посягань. Як найбільш важливі треба визначити такі висновки.
1. Відсутність поняття конституційного права людини та громадянина на самозахист життя і здоровя від протиправних посягань дозволила запропонувати таке поняття. Його можна визначити як надану та гарантовану державою міру можливої поведінки, яка може здійснюватися як в інтелектуальній, так і безпосередньо в фізичній діяльність особи, що виконується з метою відстоювання природних прав людини, які передбачені як внутрішньодержавними нормами, так і міжнародними та базується на засадах права та інших соціальних норм поведінки, що не суперечать правилам загальнолюдського проживання.
2. Підґрунтям відображення відповідних положень Конституції України, які надають особі право самозахисту (ст. ст. 27, 55) стали теоретичні надбання представників філософсько-правової школи природного права, відповідні конституції Французької республіки та США.
3. Конституційне право на самозахист є системно складною соціально-правовою категорією, основу якої складає Конституція України, а її елементи знаходять відображення в базових галузях національного права України.
4. Не можна стверджувати про різний обсяг права на життя і, відповідно до цього, права самозахисту як природних прав, проте, відповідно до наявності в особи певного правового статусу (правового статусу особи, громадянина або наявності спеціального правового статусу), можна говорити про різні можливості реалізації цього права, що можна пояснити, поперед усе, наявністю у громадян спеціального правового статусу, який надано їм державою відповідно до виконуваних нею функцій.
5. Аналіз правового статусу працівників правоохоронних органів України показує, що реалізація права на самозахист життя та здоровя від протиправних посягань вказаними особами має відмінності, що пояснюється наявністю спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють їх діяльність та відрізняється більш суворою регламентацією. Проте наявність таких спеціальних нормативних актів не може виключати дії загальних, таких як Конституція України, Кримінальний кодекс України.
7. Вивчення основних міжнародних документів, які визначають правові основи застосування особами, які виконують правоохоронні та правозастосовчі функції, та порівняльний аналіз їх з відповідними нормативними актами України показує, що національне законодавство відповідно до цих документів встановлює основні обмеження та принципи застосування ними сили. Проте відповідні положення, що повинні бути гарантіями для прав таких службовців, відображення в національному законодавстві не знайшли.
8. Аналіз реалізації права на самозахист такими службовцями показує, що необхідно: а) створити організаційні умови; б) внести відповідні зміни та доповнення до спеціальних нормативних актів (закріпити, що положення Кримінального кодексу України поширюються на дії таких осіб; закріпити принцип ст. 60 Конституції України): Закону України “Про міліцію”, Закону України “Про Службу безпеки України” та ін.
Список литературы
1. Гориславський К.О. Філософсько-правові витоки права на життя та його самозахист людиною // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. - Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті. - 2001. - № 2. - С. 82-91.
2. Гориславський К. Гарантії права людини на самозахист життя та здоровя // Право України. - 2001. - № 12. - С. 35-38.
3. Гориславський К.О. Історичний аспект виникнення та розвитку права на необхідну оборону // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України. - 2002. - № 2. - С. 212-218.
4. Коваль М.В., Гориславський К.О. До питання про конституційно-правові засади видання та виконання розпорядження чи наказу // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. - 2002. - № 2. - С. 199- 206.
5. Гориславський К.О. Додаткові межі та гарантії права самозахисту життя та здоровя для окремих категорій державних службовців // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових статей. - Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті. - 2002. - № 2. - С. 53-62.
6. Гориславський К.О. Спеціальний правовий статус як гарантія самозахисту життя та здоровя особами, які беруть участь у боротьбі зі злочинністю // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. - 2003. - № 1. - С. 205-209.