Походження та внутрішня політика княгині Ольги. Особливість забезпечення турботи по управлінню державою. Початок князювання правительки та її помсти древлянам. Характеристика ведення дипломатії перед війною. Сутність формування православних церков.
Аннотация к работе
Упорядкувала збирання данини, організувала опорні пункти київської влади (погости). 957 року відвідала Константинополь, де уклала угоду з імператором Константином VII Багрянородним. Там же в ніч з 17 на 18 жовтня 957 року прийняла християнство, але не змогла зробити його державною релігією. Легендами овіяний образ княгині київської, дружини князя Ігоря - Ольги, мудрої державної діячки, керівника і воїна, її діяльність залишила помітний слід у східнословянській історії Х ст.Згідно самої ранньої давньоруському літописі, «Повісті временних літ», Ольга була родом із Пскова. Друкарський літопис (кінець XV століття) і більш пізній Піскарьовський літописець передають слух, ніби Ольга була дочкою Віщого Олега, який став правити Київською Руссю як опікун малолітнього Ігоря, сина Рюрика: «Нециі ж проказують, яко Ольгова дочки бе Ольга». Так звана Иоакимовский літопис, достовірність якого ставиться істориками під сумнів, повідомляє про знатне словянське походження Ольги: «Коли Ігор змужнів, оженив його Олег, видав за нього дружину від Ізборська, роду Гостомислова, яка прекрас звалася, а Олег перейменував її і назвав свого імя Ольга. Болгарські історики висували також версію про болгарських коренях княгині Ольги, спираючись в основному на повідомлення Нового Володимирського Літописця («Ігоря ж оженив [Олег] ВБОЛГАРЕХ", поят" ж за нього княжну Ольгу».) і переводячи літописна назва Плєсков не як Псков, але як Плиска - болгарська столиця того часу. Назви обох міст дійсно збігаються в давньословянської транскрипції деяких текстів, що і послужило підставою для автора Нового Володимирського Літописця перевести повідомлення «Повісті временних літ» про Ольгу із Пскова, як про Ольгу з болгар, так як написання Плєсков для позначення Пскова давно вийшло з ужитку.Константинополь, або Царгород, як його називають давньоруські літописи, в Х ст. був справжньою світовою столицею. Розкішне оздоблена подія княгині привернула увагу візантійців: посередині її стояв намет з коштовної тканини, борти, весла і щоглу прикрашала різьба, ніс події, мав вигляд якоїсь химерної тварини-грифона чи дракона, шовкове вітрило було прикрашене князівською емблемою - золотим тризубом. Намет охороняло кілька воїнів у бронях зі списами у руках, снували численні служниці. княгиня дипломатія війна церква Для нас важливо, що Ольгу було звільнено від проскінесису, тобто потрійного укліна, який відвідувачі повинні були робити перед імператорським троном, падаючи ниць. Княгиня повільно, з гордовитою постановою, дивлячись просто на імператора, що сидів на троні, увійшла до залу і, приклавши руку до серця, вклонилася.Княгиня Ольгапоклала початок камяному містобудуванню на Русі (перші камяні будівлі Києва - міський палац і заміський терем Ольги), з увагою ставилася до впорядкування підвладних Києву земель-новгородських, псковських, розташованих уздовж річки Десна та ін. Вона була пятою (після Бориса, Гліба, Феодосія Печорського, Микити Новгородського) святою. Вже з першої половини XI ст. зображення Ольги зявляються у Візантії й Київській Русі. Фрески Софійського собору в Києві були добре знані на Русі та в інших країнах. Портрети княгині у вигляді ікон прикрашали житла багатьох людей Русі.
План
Зміст
Вступ
1. Походження та внутрішня політика
2. Зовнішня політика
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Княгиня Ольгапоклала початок камяному містобудуванню на Русі (перші камяні будівлі Києва - міський палац і заміський терем Ольги), з увагою ставилася до впорядкування підвладних Києву земель- новгородських, псковських, розташованих уздовж річки Десна та ін.
Ольгу не просто вшановували нащадки - її було канонізовано. Прилучення Ольги до лику святих відбулося ще в домонгольські часи. Вона була пятою (після Бориса, Гліба, Феодосія Печорського, Микити Новгородського) святою. Вже з першої половини XI ст. зображення Ольги зявляються у Візантії й Київській Русі. Фрески Софійського собору в Києві були добре знані на Русі та в інших країнах. Портрети княгині у вигляді ікон прикрашали житла багатьох людей Русі. Іларіон порівнює Ольгу та Володимира з Константином Великим та його матірю Оленою, за яких у Візантії християнство стало державною релігією. Нестор-літописець прославляє Ольгу як зорю, що передвіщала схід християнства на Русі. Іаков Мніх описує Ольгу напрочуд розумною, привабливою, мудрою, святою духом і тілом. Безцінні мініатюри хроніки Іоанна Скилиці, а також Радзівілівського літопису XV ст. зображують її як державного діяча.
4 вересня 1911 р. в Києві, на перехресті Караваївської, Пушкінської та В. Васильківської вулиць (сучасна пл. Толстого) було освячено багатофігурний памятник «Княгине Ольге Св.». На жаль, 1919 р. скульптуру Ольги скинули, а на її місце встановили бюст Т. Шевченка. Бокові постаті Андрія Первозванного, Кирила та Мефодія було сховано під фанерними кубами. 1920 р. памятник Т. Шевченкові перенесли до іншого місця, а в березні 1923 р. комунальний відділ Києва розпорядився остаточно зняти фігури. Постамент лишався цілим до 1926 р. Тепер там клумба.
Список литературы
1. Богданов А. Княгиня Ольга //Вопросы истории. - 2005. - № 2. - C. 57-73
2. Бублик Т. Жінки в історії України //Відкритий урок: розробки, технології, досвід. - 2008. - № 3. - C. 64-68
3. Василик О. Економічні та фінансові реформи княгині Ольги/ О. Василик, Л. Ларіонова //Фінанси України. - 2003. - № 7. - С.137-140
4. Грачева И. Великая княгиня Ольга: лабиринт родословной и личности //Наука и религия. - 2001. - № 10. - C. 20-23
5. День рівноапостольної Ольги - княгині київської (р.н. невід. - 969) //Календар знаменних і памятних дат. - 2004. - ІІІ квартал. - C. 28-34
6. Княгиня Ольга //Нове покоління України. - 2004. - № 3. - C. 30-31
7. Кралюк П. "Житіє княгині Ольги"/ Петро Кралюк //День. - 2003. - 10 січня. - C. 8
8. Повстенко О. Велика княгиня Ольга в народній памяті і в історії Києва //Хроніка 2000. - 2002. - № 49-50. - C. 729-743
9. Правденко С. Постаті Давньої Русі. Велика й рівноапостольна княгиня Ольга: Сценарій телепередачі з циклу "Постаті, або історія в жанрі радіо(теле)розслідування" //Віче. - 2004. - № 3. - C. 76-79
10. Сирцова О. Повість про хрещення княгині Ольги в культурі Русі XI ст. //Київська старовина. - 1998. - № 1-2. - C. 158-164