Поняття права власності у правовій системі України, його роль у житті суспільства, загальний зміст, головні види і форми. Способи набуття і припинення даного права та умови захисту. Юридичні підстави правомочності володіння, користування та розпоряджання.
Аннотация к работе
Цивільне право як самостійна галузь українського права регулює певні майнові відносини (зокрема відносини власності), відносини в сфері товарообігу, а також деякі категорії особистих немайнових відносин. Не випадково проект нового Цивільного кодексу України, що нині перебуває на розгляді Верховної Ради України, називають "економічною конституцією". Від ефективності цивільно-правового регулювання багато в чому залежить успіх ринкових реформ в Україні, оскільки нині продовжується процес формування нової правової системи, складовою частиною якої є цивільне право. Інститут права власності посідає центральне місце в системі цивільного права будь-якої правової системи, в тому числі правової системи України. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися свою власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.Розглядаючи власність в економічному плані, потрібно виходити з того, що власність - це відношення субєкта (громадянина, юридичної особи, держави) до тієї чи іншої речі як до належної йому, як до своєї. З одного боку цих відносин, - власник, який ставиться до певної речі як до своєї, з другого - не власники, всі інші особи, які зобовязані ставитися до цієї речі як до чужої. Інтерес до правового оформлення відносин власності пояснюється, по-перше, необхідністю стабільного забезпечення існуючих потреб громадян та інших субєктів правовідносин у майні, захисті інтересів у підприємництві та сфері інтелектуальної діяльності, зробити власність недоторканною для інших осіб; по-друге, неможливістю ефективної заміни права власності іншими майновими правами. Власник має набагато більше можливостей щодо володіння, користування й розпорядження своїм майном, ніж, скажімо, орендар, охоронець; по-третє, недопущенням свавілля субєктами відносин власності при володінні, користуванні і розпорядженні майном. Володіння треба розуміти не як постійний матеріальний звязок власника з річчю, а як постійну можливість такого матеріального звязку, воно тісно повязане з волевиявленням.Власність в Україні виступає у формах приватної, комунальної і державної власності. Отже, в Україні мають місце такі форми права власності: право приватної, право комунальної і право державної власності. Право державної власності поширюється на власність, яка належить Україні в цілому (загальнодержавна власність) і адміністративно-територіальним одиницям (комунальна власність). Щодо права комунальної власності підкреслимо, що в Україні є власність, яку неможливо зарахувати ні до права приватної, ні до права державної власності. Отже, можна вважати, що в Україні є повноцінним право власності у формі приватної та державної (загальнодержавної і муніципальної) власності, а також є зачатки права власності у формі комунальної власності.В науці цивільного права підстави (способи) виникнення права власності прийнято поділяти на первинні та похідні. При розмежуванні первинних і похідних підстав виникнення права власності в одних випадках перевагу віддають критерію волі, в інших - правонаступництва. Так, прихильники критерію волі націоналізацію вважають первинним способом виникнення права власності, пояснюючи це тим, що право власності держави на націоналізоване майно виникає незалежно від волі колишнього власника. Ті, хто перевагу віддає правонаступництву, мають націоналізацію за похідний спосіб набуття права власності, оскільки тут є правонаступництво (принаймні наступництво у правах). Той, хто знайшов річ, стає її власником не тому, що вона нікому не належить, а тому, що власник не може її відшукати або не шукав її зовсім.Право власності може належати як одній особі (роздільне право власності), так і кільком особам одночасно (спільне право власності). Право спільної власності не розповсюджується на власність юридичної особи і членів трудового колективу юридичної особи. Юридична особа здійснює право володіння, користування і розпорядження закріпленим за нею майном відповідно до свого Статуту (положення). Не можна вести мову про спільну власність і в тому випадку, коли одному власнику належить певна окрема частина якоїсь речі, наприклад рама до картини, а іншому - решта речі, у нашому прикладі - сама картина. Кожний із цих власників може надати свою річ іншому для користування на підставі договору найму або безоплатного користування майном.Право спільної часткової власності - право двох або більше осіб разом за спільною згодою володіти, користуватись та розпоряджатись єдиним майном, що належить їм на праві власності, з виділенням долі кожного з них. Визначаючи частки у праві спільної часткової власності, слід вважати, що вони є рівними, якщо інше не визначено за домовленістю співвласників або законом. Наприклад, якщо співвласник власним коштом та за згодою всіх співвласників здійснив поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, то він має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності.
План
Зміст
Вступ
1. Власність і право власності
2. Зміст права власності
3. Форми і види права власності
4. Підстави виникнення і припинення права власності