Емоційно-особистісний вплив співбесідників один на одного. Дослідження проблеми спілкування в загальнофілософському плані. Тлумачення сутності діалогу. Гуманістичні орієнтації в міжособистісних взаєминах та емпатійний спосіб сприймання співбесідника.
Аннотация к работе
«Украинский государственный химико-технологический университет» Выполнил: студентка группы 1-МЕНА ось спілкуванню людина не вчиться цілеспрямовано ніколи і ніде. Причому тоді, як одні з них, вступаючи в контакти з оточуючими, завдяки манері спілкування, що сформувалася, без усяких зусиль зі свого боку або підтримують, або просто створюють у інших людей хороший настрій, інші - через манеру поведінки і спілкування, що виробилася у них, - вносять до своїх взаємин з людьми напруженість і провокують розвиток у останніх негативних емоцій і переживань. Спілкування є однією з центральних проблем, через призму якої вивчаються питання сприймання і розуміння людьми одне одного, лідерство і керівництво, згуртованість і конфліктність, міжособистісні взаємини та ін. Із розуміння ролі й значення механізмів спілкування виник менеджмент як функція керівництва людьми і галузь людського знання, що допомагає здійснити цю функцію. У спілкуванні здійснюється своєрідна «презентація» внутрішнього світу особистості, саме тому спілкування, виступаючи своєрідною формою взаємодії однієї людини з іншою або з групою осіб, виявляє певні людські якості, розкриває, чого варта та чи інша людина.• Спілкування - це міжособистісна і між групова взаємодія, основу якої становлять пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності - інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо. • Потреба у спілкуванні розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до складніших (у співробітництві, інтимно-особистісному спілкуванні і т. ін.).
Вывод
• Спілкування - важлива форма людського буття, умова життєдіяльності людей, спосіб їх обєднання. Воно є генетично первинною основою культури спілкування.
• Спілкування - це міжособистісна і між групова взаємодія, основу якої становлять пізнання одне одного і обмін певними результатами психічної діяльності - інформацією, думками, почуттями, оцінками тощо.
• Потреба у спілкуванні розвивається від простих форм (потреба в емоційному контакті) до складніших (у співробітництві, інтимно-особистісному спілкуванні і т. ін.).
• Культуру спілкування визначає свідоме й розумне ставлення до використання всіх його сторін, функцій та видів у єдності.
• Вищий рівень моральної культури спілкування характеризують гуманістичні орієнтації в міжособистісних взаєминах та емпатійний спосіб сприймання одне одного.
Список литературы
1. Андреева Г.М. Социальная психология: [учебник для вузов]. / Андреева Г.М. - [2-е изд.]. - М.: Аспект Пресс, 2000. - 375 с.
2. Баева О.А. Ораторское искусство и деловое общение: учеб. пособ. / Баева О.А. - [4-е изд., испр.]. - М.: ООО «Новое знание», 2003. - 368 с.
3. Галушко В.П. Діловий протокол та ведення переговорів / Галушко В.П. - Вінниця: Нова книга, 2002. - 223 с.