Поняття та загальна характеристика наукового дискурсу. Визначення синтаксичних та лексичних особливостей наукового стилю на конкретних прикладах, його роль в науковій літературі. Класифікація мовних засобів даного стилю за рівнями літературної мови.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Теоретичні засади наукового стилю 1.1 Поняття наукового дискурсу та загальна характеристика наукового стилю 1.2 Основні мовні засоби наукового стилю Розділ 2. Практичне дослідження синтаксису наукового стилю 2.1 Синтаксичні особливості наукового стилю у статтях 2.2 Функціональна роль синтаксису наукового стилю у науковій літературі Висновки Список використаних джерел Додатки ВСТУП Останнім часом все більше дослідників звертають свою увагу на проблему дослідження дискурсу у різних його аспектах. Проте у спробі дати визначення поняття «дискурс» виникають певні труднощі, оскільки дискурс є предметом міждисциплінарних досліджень і входить до кола інтересів таких дисциплін, як лінгвістика тексту, літературознавство, дискурсологія, соціолінгвістика, психолінгвістика, когнітивна лінгвістика, прагматика, фоностилістика тощо. Поняття дискурсу було першочергово сформоване у філософії й мистецтвознавстві в період кризи філософії структуралізму та ранньої постструктуралістської філософії кінець 60-х - початок 70-х років), і стало опорним поняттям уфілософських системах М. Фуко та Ж.-Ф. Ліотара, хоча витоків теорії дискурсу слід шукати в дослідженнях німецької школи П. Хартмана і П. Вундерліха, а також більш віддалених у роботах М. Бахтіна. У лінгвістиці тексту 70-х років терміни «дискурс» і «текст» зазвичай ототожнювалися, що пояснювалося відсутністю в деяких європейських мовах слова,еквівалентного франко-англійському «дискурс», його змушені були замінити назвою «текст». На початку 90-х років з’являється чимало досліджень з аналізу дискурсу. За визначенням В. В. Богданова, двома нерівнозначними сторонами дискурсу є мовлення та текст, тобто дискурс розуміється як все,що говориться та пишеться людиною, а, отже, терміни «мовлення» та «текст» є видовими відносно родового поняття «дискурс», що їх об’єднує. Об’єктом дослідження є синтаксичні особливості наукового стилю в англійській мові. Мета дослідження - визначити синтаксичні особливості наукового стилю в англійській мові. Результати досліджень М.П. Брандес, В.І. Карасика, Т.А. ван Дейка, Г.М. Мінаєнко, О.В. Михайлової щодо аналізу дискурсу показують те, що науковий дискурс належить до інституційного типу спілкування і має свої специфічні ознаки. Серед властивостей наукового дискурсу як діяльності Н.Л. Нікульшина виокремлює ситуативну зумовленість, учасників комунікації, авторство, адресованість, цілеспрямованість, обставини, змістовність (предметність), загальний контекст діяльності, загальну структуру діяльності, етап орієнтування, планування, етап реалізації, контроль.