Розробка моделі неперервної практичної підготовки соціальних педагогів. Вивчення організаційно-педагогічних умов ефективної практичної підготовки майбутніх педагогів у ВНЗ. Залучення студентів до волонтерської діяльності. Формування корпусу супервізорів.
Аннотация к работе
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукНині науковцями частково розроблено базові положення інтегративного підходу до змісту практичної підготовки соціального педагога, обґрунтовано важливе значення психолого-педагогічної підготовки до практичної діяльності, проведено дослідження історичних передумов виникнення і розвитку інституту соціальних педагогів, проаналізовано досвід підготовки соціальних педагогів за кордоном. Результати аналізу наукової літератури та стану підготовки майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах свідчать, що проблема практичної підготовки не знайшла належного висвітлення в працях науковців, хоч практична підготовка є важливим компонентом процесу формування професійної компетентності, системи спеціальних знань, умінь, навичок. Це призвело до виникнення суперечностей між: потребою у висококваліфікованих соціальних педагогах і рівнем їхньої підготовки у вищих навчальних закладах; реальним і необхідним рівнем практичної готовності соціальних педагогів до професійної діяльності. Одночасно це сприяло актуалізації цієї проблеми і зумовило вибір теми дослідження “Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах”. Гіпотеза дослідження полягає в тому, що практична підготовка соціальних педагогів у вищих навчальних закладах буде успішною, якщо здійснюватиметься згідно з моделлю неперервної практичної підготовки, зміст і логіка якої обумовлені функціональним призначенням майбутнього фахівця та за наявності таких організаційно-педагогічних умов: організація єдиної неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів; координація практичної підготовки (ВНЗ - заклад соціальної і соціально-педагогічної сфери); наявність ділових контактів організаторів практики з працівниками соціальної сфери; залучення студентів до волонтерської діяльності; формування корпусу супервізорів.У першому розділі - “Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів у вищих навчальних закладах як педагогічна проблема” висвітлено теоретико-методологічні положення, покладені в основу дослідження, розглянуто концептуальні засади практичної підготовки соціального педагога на сучасному етапі, акцентовано увагу на пріоритетності освіти, що передбачає випереджувальний характер її розвитку, нове ставлення до неї суспільства, інтелекту, знань, відкритість системи та безперервність освіти; нероздільність навчання і виховання, багатоукладність та варіативність, що полягає у створенні змоги вибору форм освіти, навчальних закладів, створенні мережі альтернативних закладів освіти. Програми підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні містять практичний компонент, до якого входить: ознайомлення студентів із прийомами й методами роботи та безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених педагогів-наставників, викладачів-консультантів; урахування закономірностей формування професійної свідомості; чинники, що сприяють чи перешкоджають перенесенню знань з академічного середовища у практичне; механізми вироблення умінь і навичок, методи навчання, керівництва та оцінки результатів практичної діяльності, характер стосунків між студентом та педагогом-наставником, обєктивні умови проходження практики. Практична підготовка майбутніх соціальних педагогів здійснювалася з урахуванням таких принципів: тісного взаємозвязку між теоретичним навчанням і практичною підготовкою, науково-творчого характеру практичної підготовки, послідовності, наступності, динамічності, поліфункціональності, перспективності, свободи вибору, співробітництва. Зроблено висновок про потребу подальшого вдосконалення професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні за умови конструктивного поєднання вітчизняної практики і світового досвіду, наявності неперервної практичної підготовки майбутніх соціальних педагогів, відповідних організаційно-педагогічних умов, впровадження інноваційних технологій навчання, удосконалення методики практичної підготовки з обовязковим урахуванням регіональних потреб, умов і можливостей. У другому розділі - “Зміст та організаційно-педагогічні умови неперервної практичної підготовки соціальних педагогів у вищих навчальних закладах” конкретизовано поняття, повязані зі змістом і формами організації практичної підготовки соціальних педагогів на державному, науковому і практичному рівнях, теоретично обґрунтовано модель неперервної підготовки соціальних педагогів та організаційно-педагогічних умов, які забезпечують цей процес.Аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що на нині всі програми професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів в Україні та за кордоном містять практичний компонент, до якого входить не лише ознайомлення студентів із прийомами та методами роботи, але й безпосереднє залучення їх до практичної діяльності під керівництвом досвідчених педагогів-наставників і викладачів-консультантів.