Дослідження поняття "законний інтерес" та його ролі під час здійснення учасниками товариств дій у процесі реорганізації господарських товариств. Аналіз особливостей розмежування поняття інтерес та законний інтерес у призмі цивільного законодавства.
Аннотация к работе
Практичні аспекти розмежування прав і законних інтересів учасників товариств та третіх осіб під час реорганізації товариствАвтор звертає увагу на особливості розмежування поняття «інтерес» та «законний інтерес» у призмі цивільного законодавства та практичних реаліях під час здійсненні процедури реорганізації господарських товариств із акцентуванням на похідній природі законного інтересу як рушійної сили до таких дій. Автор обращает внимание на особенности разграничения понятия «интерес» и «законный интерес» в призме гражданского законодательства и практических реалиях при осуществлении процедуры реорганизации хозяйственных обществ с акцентом на походной природе законного интереса, как движущей силы к таким действиям. Під час припинення господарських товариств шляхом реорганізації необхідно виокремити два етапи: а) попередній, що передує прийняттю рішення щодо реорганізації господарського товариства, який базується на відстоюванні інтересів учасників (чи варто розпочинати процес, чи є це більш вигідним для них, ніж збереження існуючого стану); б) власне реорганізація, що триває з моменту прийняття рішення щодо реорганізації до моменту її завершення, що забезпечить врахування інтересів господарських товариств-учасників цієї процедури протягом усього періоду її проведення. Особливу увагу на етапі реорганізації господарських товариств варто приділити компетенції спільних загальних зборів учасників (акціонерів) господарських організацій-правонаступників (у разі злиття, приєднання, перетворення) або загальних зборів учасників (акціонерів) кожної господарської організації-правонаступника (у разі поділу, виділу). № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) проблема правового захисту індивідуальних інтересів, особливо міноритарних акціонерів, як і виключення можливості зловживання такими інтересами, у сучасному законодавстві України ефективно не вирішена. у результаті акціонери, які мають незначний пакет акцій, не можуть впливати на діяльність товариства загалом, їхні голоси фактично не враховуються на загальних зборах під час прийняття рішень, тобто законодавець свідомо допускає абсолютний пріоритет більшості голосуючих акцій, якими володіють кілька або навіть один акціонер, над меншістю голосуючих акцій, що належать переважній більшості учасників товариства - міноритарним акціонерам, і цим самим відбувається повне погашення законних індивідуальних інтересів останніх інтересами акціонерного товариства, формулювання яких залишається, як правило, прерогативою меншості учасників товариства [1].