Призначення політичного тексту у комунікативній акції. Вплив тексту на фоні виникнення і зміни його соціальної значимості. Використання тексту в соціальній експлікації та регулятивний вплив, що залежить від його положення в структурі гіпертексту.
Аннотация к работе
ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукОфіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Артюх Павло Ілліч, Севастопольський військово-морський інститут, професор кафедри гуманітарної підготовки і права доктор філософських наук, доцент Кривега Людмила Дмитрівна, Запорізький державний університет, завідувачка кафедрою філософії Захист відбудеться “5” грудня 2002 р. о 13 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01 Таврійського національного університету ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Таврійського національного університету ім. Показано, що політичний текст стимулює появу політичних союзів. Наиболее адекватное соотношение смысла и его воплощения в тексте показывает трактовка символа в работах А.Важливість вивчення політичного тексту значною мірою обумовлюється своєрідністю соціальної обстановки в Україні. Як ланка соціальної комунікації, розташовуючись між відправником і одержувачем, текст є незамінним засобом взаємозвязку. Політичний текст є універсальною формою соціальної експлікації, тому він може виступати в ролі інструмента влади як політичної сили, так і окремого індивіда. Своєрідність комунікативної ситуації ХХ століття полягає в тому, що з одного боку індивід залежить від тексту, з іншого, саме письмове висловлення є засобом відстоювання себе як політичного субєкта, можливості вияву комунікативної активності за допомогою використання тексту для індивідуального самовираження. Аналіз використання політичного тексту в соціальній комунікації викликає інтерес насамперед, тому, що дана проблема залишилася поза сферою досить глибокого вивчення.Перший розділ - “Комунікативна значимість політичного тексту і проблема соціальної експлікації” - містить аналіз прояву тексту в межах комунікативної та експлікативної функцій мови. До політичних автор відносить тексти, які належать не тільки до політичного дискурсу (інститутивні), але й тексти інших дискурсів, що широко використовуються в політичних цілях (акафістичні). У першому підрозділі - “Політичний текст у соціальній комунікації”-при дослідженні прагматики політичного тексту в ролі базисного використовується поняття значимості, оскільки воно показує залежність індивіду від комунікації й, таким чином вказує на результативність впливу письмового висловлення. Для визначення експлікативної значимості тексту необхідно враховувати її залежність від ступеня відповідності знання, що є змістом соціальної свідомості і його зовнішнього втілення в тексті. Виникнення політичного гіпертексту обумовлено наявністю різних видів взаємозвязків між текстами: тематичні звязки між текстами виникають завдяки тому, що вони мають одну тему; ідеологічні припускають, що кожний із текстів гіпертексту визначається метою здійснення конкретної ідеї; відносини взаємного породження вказують на наявність діалогічних стосунків між текстами; звязки текстів можуть бути обумовлені їх комплементарними відносинами: при цьому один із текстів доповнюється іншими таким чином, що зрозуміти зміст даного тексту можна, якщо відомо зміст інших; відносини коментування припускають, якщо один з текстів виступає в ролі основи, а інший - доповнення, у якому пояснюються незрозумілі місця.До політичного варто віднести не тільки текст за зовнішніми ознаками, зокрема за приналежністю до політичного дискурсу (інститутивний), але і за характером свого впливу що є причиною або власне політичною дією. Політичним, безумовно, можна вважати текст, що має соціальну актуальність, у протилежному випадку він залишається за сферою громадського життя. Рівень регулятивної значимості залежить від інтенсивності перлокутивного ефекту, а також від того, у яких відносинах знаходяться тексти в межах одного політичного гіпертексту (своєрідність доповнення вердикативних текстів ексерситивними, комісивних - експозитивними). Серед експлікативного, регулятивного і соціативного проявів волі слова варто віддати пріоритет соціативному, оскільки воно припускає верховенство змістовних аспектів розуміння, тому що ні повнота самовираження індивіда, ні вірогідність дескрипції й пояснення реальності не можуть розглядатися як головні ознаки використання тексту як інструмента свободи слова. Не варто гіпостазувати негативні чи позитивні властивості політичного тексту, тому що його застосування визначається своєрідністю модусу свідомості даного соціального співтовариства: якщо в суспільстві панує авторитаризм, текст є засобом соціального примусу, якщо ж міцно укріпилася демократична традиція, він стає інструментом творення.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
1. До політичного варто віднести не тільки текст за зовнішніми ознаками, зокрема за приналежністю до політичного дискурсу (інститутивний), але і за характером свого впливу що є причиною або власне політичною дією. Тому ним може бути текст публіцистичний, художній, релігійний (акафістичний).
2. Політичним, безумовно, можна вважати текст, що має соціальну актуальність, у протилежному випадку він залишається за сферою громадського життя. Значимість - одна з найважливіших аксіологічних характеристик, що є основним параметром продуктивності використання письмової інформації у політичній практиці, яка служить показником її необхідності для соціальних взаємодій.
3. Основною метою дослідження визначено вивчення природи політичного тексту в аспекті прояву комунікативної функції мови. Тому політичний текст трактується не тільки як засіб розуміння, але й як інструмент зміни соціальної реальності та політичної взаємодії. Відповідно до структури комунікативної функції значимість диференціювалася на експлікативну, регулятивну і соціативну.
4. При наявності експлікативної значимості висловлення розглядається як засіб вираження соціальних намірів, їх виявлення, конкретизації, уточнення. Причина, згідно з якою текст використовується для експлікації намірів - це його здатність винесення на загальний розгляд деякої думки, її збереження і транслювання. Точність фіксування того, що мається на увазі його автором, і повнота втілення є основними вимогами для виникнення експлікативної значимості, але оскільки неможливо зняти нескінченність сенсопородження, виникає необхідність його подальшого коментування.
5. Якщо текст має регулятивну значимість, то він виділяється як самостійна когнітивна даність. Регулятивна значимість тексту залежить від іллокутивності політичного тексту, що розуміється як здатність впливати на соціальну свідомість і зміну соціальної ситуації.
6. Рівень регулятивної значимості залежить від інтенсивності перлокутивного ефекту, а також від того, у яких відносинах знаходяться тексти в межах одного політичного гіпертексту (своєрідність доповнення вердикативних текстів ексерситивними, комісивних - експозитивними). Регулятивність може бути обумовлена риторичними прийомами, що використовував автор і вірогідністю повідомлення.
7. Політичний текст може використовуватися як інструмент соціальної консолідації, і якщо він стає засобом обєднання індивідів, то отримує соціативну значимість. Варто зазначити, що виникнення політичного співтовариства можливо за умови, коли окремий індивід відмовляється від своїх інтересів на користь суспільних. Виділяються такі передумови соціативної значимості як спільність світогляду й орієнтація на поведінку іншого.
8. При розгляді своєрідності використання тексту інститутами влади зясовано: комунікативне панування апарата влади обумовлене тим, що він забезпечує виникнення прагматичної домінації того, хто говорить, дозволяє організувати соціальний досвід, здатний формувати політичну традицію, є засобом впливу в руках лідера думки. Для того, щоб конкретизувати прояв авторизації як інструмента політичного регулювання, необхідно розрізняти автора, імпліцитного автора - автора, що мається на увазі, часто - партія, хоча більшість її членів можуть не брати участі в створенні тексту; нарратора, який має право виступати від імені співтовариства.
9. Серед експлікативного, регулятивного і соціативного проявів волі слова варто віддати пріоритет соціативному, оскільки воно припускає верховенство змістовних аспектів розуміння, тому що ні повнота самовираження індивіда, ні вірогідність дескрипції й пояснення реальності не можуть розглядатися як головні ознаки використання тексту як інструмента свободи слова. Його використання припускає наявність у індивіда готовності усвідомлювати реальний стан справ поза визначеними ідеологічними штампами і груповими інтересами.
10. Не варто гіпостазувати негативні чи позитивні властивості політичного тексту, тому що його застосування визначається своєрідністю модусу свідомості даного соціального співтовариства: якщо в суспільстві панує авторитаризм, текст є засобом соціального примусу, якщо ж міцно укріпилася демократична традиція, він стає інструментом творення.
11. Виникнення регулятивної значимості залежить від іллокутивної сили, яка виникає внаслідок субєктивної оцінки використання лінгвістичних засобів, призначення яких полягає в наданні впливу. Воно може бути досягнуте також і за допомогою не лінгвістичних засобів, а за допомогою надання політичного тиску. Регулятивний вплив тексту відображується в перлокутивному ефекті, у якому виявляється результативність використання ілокутивної сили, при цьому вплив окремого тексту залежить від тієї функції, що він виконує в політичному гіпертексті.
12. Соціативне призначення тексту проявляється в тому, наскільки він дозволяє індивіду бути співпричетним до конкретного політичного співтовариства або інститутів влади. Свобода слова як соціальний феномен притаманна демократичним суспільствам, а її призначення полягає в тому, що вона дозволяє виражати наміри в політичному тексті, брати участь у соціальному управлінні та у політичному житті. Позитивне призначення свободи слова виявляється в тому, що вона забезпечує редукцію негативних соціальних явищ.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО В НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Волков А.Г. Влияние политического текста на процесс социальной консолидации //Культурологічний вісник. Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини. - Запоріжжя: ЗДУ, 1999. - В. 5. - С. 261-268.
2. Волков А.Г. Иллокутивность политического текста //Нова парадигма. - Запоріжжя: ЗДУ, 1999. - В. 10. - С. 115-119.
3. Волков А.Г. Перлокутивный эффект политического текста //Нова парадигма. - Запоріжжя: ЗДУ, 1999. - В. 11. - С. 43-49.
4. Волков А.Г. Политический гипертекст //Філософія. Культура. Життя. - Дніпропетровськ: Центр екон. осв., 1999. - В. 4. - С. 179-184.
5. Волков А.Г. Слово и социальная реальность в феноменологии Г. Шпета //Материалы международной научной конференции “Г.Г. Шпет. Comprehension. Творческое наследие Г.Г. Шпета и философия ХХ века”. - Томск: Водолей, 1999. - С. 60-66.