Семантико-прагматичне дослідження власних назв в сучасній російській мові. На підставі вживання онімів в різних комунікативних умовах визначені механізми формування прагматичного потенціалу власних назв та способи його підвищення і актуалізації в тексті.
Аннотация к работе
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОНІМІВ ТА СПОСОБИ ЙОГО АКТУАЛІЗАЦІЇ В ТЕКСТІРобота виконана на кафедрі російської мови Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: кандидат філологічних наук, доцент САПЛІН Юрій Юрійович, Запорізький державний університет, доцент кафедри російської мови ГОРПИНИЧ Володимир Олександрович, Академік Академії наук Вищої школи України, професор Дніпропетровського національного університету кандидат філологічних наук, доцент Захист відбудеться “20“ червня 2002 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49025, м.Це зумовлює актуальність дослідження, яка посилюється ще й тим, що оніми як специфічний вид мовних знаків часто випадають з дослідницького поля прагмалінгвістики, оскільки традиційними для мовознавства є твердження про спеціалізованість онімів лише на денотативному аспекті номінації. Мета дослідження - визначити формування в семантичній структурі онімів зон прагматично релевантної інформації та основні закономірності прагматичного використання власних назв. З огляду на цю мету вирішуються такі завдання: 1) Уточнити зміст поняття “прагматичний потенціал” відносно ономастичної лексики; 2) Виявити структуру прагматичної інформації в семантиці онімів; 3) Встановити механізми формування прагматичного потенціалу онімів різних груп; 4) Виділити мікрокомпоненти в структурі прагматичного змісту онімів; 5) Визначити прагматичну спрямованість онімічних варіантів; 6) Описати способи актуалізації та підвищення прагматичного потенціалу власних назв в тексті. Обєктом дослідження є функціонування онімів у розмовному, публіцистичному та художньому мовленні, предмет визначають випадки комунікативно навантаженого використання власних назв різних груп. Мета, завдання та матеріал дисертації визначили основні методи дослідження: метод компонентного аналізу, який використаний для виявлення макро-та мікро-експліцитних й імпліцитних компонентів семантичної структури онімів; метод контекстного аналізу для виявлення умов функціонування онімів в певному словесному оточенні, ситуаціях мовлення та контексті культури.У першому розділі дисертації “Фактори та механізми формування прагматичного потенціалу онімів” висвітлено зміст поняття “прагматичний потенціал” та визначені фактори і механізми його формування в онімів. При використанні антропоніма в неофіційній формі із розряду квалітативу умовно визначено, на наш погляд, декілька форм вживання особистих імен: гіпокористику - імя з скороченою формою основи замість двохосновної форми (Вова, Ваня, Павла, Таня); демінутив - імя з пестливо-зменьшувальним відтінком значення [Вовочка, Ванечка, Павлиночка (Павлинушка), Танечка]; пейоратив - імя із зневажливо-зменшувальним відтінком значення (Вовка, Ванька, Танька); аугментатив - імя із збільшувально-застрахітливим відтінком значення (Вовчище, Иванище, Павлинище, Танище). До лінгвістичних факторів, які формують семантичну структуру онімів, належать етимологія основи, специфіка існування власної назви та особливі мотиви іменування; до екстралінгвістичних - особливі умови існування назви в суспільстві, культурно-історичні асоціації повязані з нею, специфіка звязку оніму з іменованим обєктом, а також ступінь відомості обєкту та його імені. До лінгвістичних асоціацій належать фонетична подібність: подібність на основі рими (антропонім: особисте імя Ирка - дырка), цитації (антропонім: особисте імя Варвара - ночь урвала), етимологія (антропонім: прізвище Неряхин утворене від імені Неряха, що, у свою чергу, утворене від апеллятиву неряха - ненарядный, беспорядочный, неопрятный); словопохідні відношення (серед антропонімів - гіпокористика, демінутив, пейоратив та аугментатив особистих імен: Ира, Ирочка, Ирка, Ираха); топонім: уробонім Днепропетровск - Кучмоград - Днепр та ін.); асоціації на міжмовних паралелях (антропоніми Иван - Джон - Жак; топоніми с.Михайловка - с. Цей мікрокомпонент утворює зону прагматичного спрямування, до якого відносяться, по-перше, прагматична інформація, що містить не тільки відношення до змісту та адресату повідомлення, а й оцінні ставлення до самої дійсності; по-друге, - прагматичний вплив, що здійснюється на інтелектуальному та емоційному рівнях; по-третє, - прагматична компетенція, в поняття якої входить орієнтація комунікантів в ціннісній картині світу, обізнаність мовців про стан справ, про учасників комунікації, а також про їх володіння мовною картиною світу, образно-асоціативним узусом використання онімів, уміння оперувати національно-культурними символами та стереотипами.