Пріоритетні напрями удосконалення фінансової політики підприємства - Дипломная работа

Функціонуючи в ринковій економіці як субєкт підприємницької діяльності, кожне підприємство має забезпечувати такий стан своїх фінансових ресурсів, за якого воно стабільно зберігало б здатність безперебійно виконувати свої фінансові зобовязання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками. Набуваючи в ринкових умовах не уявної, а справжньої фінансової незалежності, несучи реальну економічну відповідальність за ефективність господарювання і за своєчасне виконання фінансових зобовязань, підприємства здатні досягти стабільності своїх фінансів лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Така форма управління фінансами часто викликає суперечності між інтересами організації та її партнерів. Більшість організацій, що довгий час працювали в умовах нестабільного економічного середовища, високої інфляції, непередбачуваної податкової і грошово-кредитної політики держави, як і раніше вирішують поточні фінансові проблеми, реагуючи на макроекономічні установки державних владних структур. Така політика в управлінні фінансами породжує ряд суперечностей між інтересами господарюючих субєктів і фіскальними інтересами держави, ціною зовнішніх запозичень і рентабельністю виробництва, прибутковістю власного капіталу і фондового ринку, інтересами виробництва і фінансової служби.Вона відображає сукупність заходів щодо організації і використання фінансів для здійснення своїх функцій і завдань, якісно певного напрямку розвитку, що стосується сфер, засобів і форм її діяльності, системи взаємин усередині організації, а також позицій організації в зовнішньому середовищі. Розмір запасів сировини, незавершеного виробництва, готової продукції на складі, дебіторській заборгованості і належний оплаті комерційний кредит також коливаються залежно від реалізації, виробничого процесу і фінансової політики організації щодо кредиторської і дебіторської заборгованості, формування запасів. Предмет фінансової політики - внутрішньофірмові і міжгосподарські фінансові процеси, відносини і операції, у т. ч. виробничі процеси, створюючі фінансові потоки і такі що визначають фінансовий стан і фінансові результати, розрахункові відносини, інвестиції, питання придбання і випуску цінних паперів і т. п. Фінансова політика виявляється в системі форм і методів мобілізації і оптимального розподілу фінансових ресурсів, визначає вибір і розробку фінансових механізмів, способи і критерії оцінки ефективності і доцільності формування, напрямку і використання фінансових ресурсів в управлінні. Крім держави, будь-який інший субєкт господарювання (підприємство, установа, організація) також розробляє і здійснює свою фінансову політику, дотримуючись вимог чинного законодавства.Підприємство обирає зручну для нього форму організації фінансової роботи, виходячи з конкретних умов господарювання, структури управління, наявності територіальне відокремлених підрозділів (філій, представництв). Він також включає в себе: обовязки, права та відповідальність органів управління і управлінських працівників, організацію процесу їхньої діяльності; розподіл робіт між різними виконавцями; оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисельність працівників в управлінні, матеріальне і моральне стимулювання їхньої праці. Централізованим елементом організаційного механізму є структура управління, за допомогою якої поєднуються різні центри фінансового управління, регламентуються внутрішні звязки і досягається стійка система службових взаємовідносин між структурними підрозділами і працівниками апарату управління. Структура фінансового управління - це упорядкована сукупність взаємоповязаних елементів системи, що визначає поділ праці і службових звязків між фінансовими підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття і реалізації управлінських рішень. На малих підприємствах з невеликими обігами і незначною чисельністю працівників функції фінансиста можуть бути обєднаними з функціями бухгалтера, але на акціонерних товариствах наявність фінансової служби в системі управління підприємством є необхідною умовою.Цим завданням підпорядковуються і організація фінансових відносин у суспільстві, і процеси руху та розміщення фінансових ресурсів, і пропорції між їх централізацією та децентралізацією, і порядок формування, розподілу та перерозподілу доходів, і спрямованість витрат окремих субєктів підприємницької діяльності, громадян та держави, і структурне співвідношення між окремими сферами і ланками фінансової системи, і характер взаємовідносин між ними, і пропорції між індивідуальним та суспільним споживанням. Вибір цих варіантів і становить основу фінансової політики, яку здійснює держава.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи фінансової політики субєктів господарювання

1.1 Сутність та зміст фінансової політики субєктів господарювання

1.2 Основні напрямки політики управління фінансами підприємств

1.3 Напрями реалізації фінансової політики

Розділ 2. Оцінка та аналіз фінансової політики підприємства

2.1 Затрати на виробництво і реалізацію продукції, результати їх реалізації та джерела їх фінансування.

2.2 Оцінка фінансової діяльності підприємства

2.3Аналіз формування і використання обігових коштів підприємства

Розділ 3. Пріоритетні напрями удосконалення фінансової політики підприємства

3.1 Способи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

3.2 Напрями підвищення фінансових результатів діяльності підприємства

3.3 Чинники та шляхи зростання ефективності виробництва

Висновки

Список використаних джерел