Теоретичні аспекти внутрішньо-державної проблематики соціально-економічного розвитку, характеристика можливих внутрішніх державних проблем. Припущення та ризики макроекономічного прогнозу, сутність напрямів соціально-економічного розвитку України.
Постановка проблеми: На основі зазначеного можна сформулювати мету проведених досліджень, яка полягає в аналізі та узагальненні еволюційних етапів формування пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів України згідно основних нормативно-правових документів. Аналіз останніх досліджень і публікацій :Дослідження стану та обґрунтування пріоритетів стратегічного планування соціального-економічного розвитку України, в цілому, та регіонів проводять учені науково-дослідних установ, перед усім, Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту економічного прогнозування НАН України, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи, Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи; вищих навчальних закладів України, міністерств та відомств. Значний внесок у розвиток засад стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіонів зробили Біла С. О., Валюшко І. В., Верхоглядова Н.І., Губані Г.Г., Данилишин Б.М., Жук В. І., Залунін В.Ф., Кушнір М. О., Орловська Ю.В., Осипов В.М., Півоварчук І.Д., Савченко В. Ф., Чернов С. І., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І., Шевченко О. В. та ін. Але високий рівень невизначеності стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів у кризовий та посткризовий періоди зумовлює необхідність наукового пошуку для вирішення цієї проблеми, що обумовлює актуальність даного напряму дослідження.Для ґрунтовної комплексної оцінки соціально-економічного розвитку регіонів нами було виділено основні новітні ідеї в цій сфері. В результаті аналізу джерел було виявлено, що властивістю регіону є його поліструктурність, саме тому при дослідженні функціонування регіону доцільно розглядати три взаємоповязані блоки: «економіка», «населення» та «довкілля» [2, c. Таким чином система нараховує 8 груп показників, які агрегуються у єдиний інтегральний (підсумковий) індекс соціально-економічного розвитку регіонів. Інноваційний потенціал розвитку регіону має ключову роль, сутність якої полягає у здійсненні наукового забезпечення соціально-економічного та науково-технічного розвитку регіону. Зведення всіх групових індексів по регіонах у єдиний інтегральний індекс соціально-економічного розвитку регіону (ІІСЕР) за період 2007-2011 рр., використовуючи авторську методику [10].Зміна соціально-економічної ситуації у регіонах після світової фінансово-економічної кризи, посилення впливу на регіональний розвиток зовнішніх та внутрішніх чинників призводить до необхідності оновлення регіональних стратегій розвитку як основоположних документів, у яких визначається перспектива розвитку регіонів України. Важливою частиною регіональних стратегій є пріоритети розвитку, які визначають напрямки розвитку соціально-економічної сфери регіону на середньострокову перспективу: «Регіональні стратегії розвитку повинні відповідати положенням Державної стратегії регіонального розвитку України та визначають … тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; стратегічні цілі, пріоритети розвитку регіону на відповідний період»[1]. Можна відзначити значні відмінності у пріоритетах, що були визначені для регіонів у ДСРР-2015 у 2006 р., у стратегіях вказаних регіонів, прийнятих до або після ухвалення ДСРР (2004 - 2008 рр.) (далі - первинні стратегії) і у стратегіях тих самих регіонів, прийнятих після доопрацювання (після 2008 р., з урахуванням впливу кризового періоду та викликів, породжених цим процесом) (далі - оновлені стратегії). У найближчий час передбачається ухвалення Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року, а також ухвалення згаданого проекту Закону України «Про засади державної регіональної політики», у якому визначено, що «регіональні стратегії розвитку розробляються на період дії Державної стратегії регіонального розвитку України»[4] , що актуалізує необхідність модернізації регіональних стратегій, і у т.ч. Досвід країн ЄС свідчить, що пріоритети розвитку регіонів мають ґрунтуватися на інноваційній моделі розвитку, яка означає формування та розвиток тих галузей, що можуть забезпечити довгострокове економічне зростання на місцевому рівні, вирішують нагальні питання регіонального розвитку.Опрацювання матеріалів «круглого столу» «Стратегії розвитку регіонів: шляхи забезпечення дієвості» дозволило зробити висновок про те, що в Україні процеси стратегічного планування розвитку регіонів відбуваються повільними темпами, крім того має місце проблема низької ефективності реалізації програм їх соціально-економічного розвитку. Завданням та основними пріоритетами регіонального розвитку на сучасному етапі є подолання кризових явищ у соціально-економічній сфері, прискорення темпів економічного відновлення, заснованого на активізації інноваційно-інвестиційних процесів, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню національної та міжнародної конкурентоспроможності регіону; підвищення соціальних стандартів життя, забезпечення розвитку людського потенціалу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
