Ознайомлення з геніальною творчістю О. Пушкіна та М. Лермонтова та критикою їх поезій. Аналіз висвітлення теми "поет і суспільство", звернення до біблійного образу, метафоричності у двох віршах "Пророк": встановлення спільного та відмінного між ними.
Аннотация к работе
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Інститут іноземної філології кафедра російської та зарубіжної літератури Курсова робота з Зарубіжної літератури на тему: Позиція поетів О.В цей час Росія славиться двома безумовно талановитими Поетами з великої літери Олександром Сергійовичем Пушкіним та його наслідувачем Михайлом Юрієвичем Лермонтовим. Так, два представника золотого віку - Пушкін та Лермонтов - теж не залишили цю тему без уваги. Для Пушкіна тема поета зосереджувалась на внутрішній позиції поета-пророка, який не прийнятий суспільством. Здавалося б, історико-літературна спадкоємність Лермонтова з Пушкіним встановлена ще Бєлінським і не заслуговує подальшого розгляду, тим більше що існують сотні статей, присвячених різним сторонам цієї проблеми. Але згодом, після смерті Лермонтова, а точніше в 1843 році, Бєлінський рішуче змінив свою попередню точку зору і подав прямо протилежний своїм попереднім переконанням погляд на характер відношення Лермонтова до Пушкіна.пушкін лермонтов поезія пророкВ науковій літературі, присвяченій Пушкіну та Лермонтову, існує багато точок зору, парадоксів, висновків та підтверджень, щодо їх позицій у поезії. Гарним прикладом постає вірш «Пророк», який був написаний Пушкіном, а через 15 років і Лермонтовим. Щоб переконатись у цьому, ознайомимося з характеристикою, яку подав Боткін щодо Пушкіна та Лермонтова. Пушкін приймав все як є, йому було все одно в якому суспільстві жити, лиш дайте йому творити, а Лермонтов намагався показати всі ті недоліки суспільної організації, які панували на той час. В літературі, присвяченій темі «Лермонтов і Пушкін», розкривається той факт, що для раннього Лермонтова має велике значення рання романтична творчість Пушкіна, а для зрілого - Пушкіна - реаліста.Підводячи підсумок викладеному, можна з упевненістю сказати, що Пушкін і Лермонтов були поетами, які докорінно змінили російську літературу. Пушкін уподібнював поета пророкові, якому призначено «глаголом жечь сердца людей». Поет у вірші «Пророк» приходить до висновку, що його місія не просто втішати, радувати людей або давати насолоду своїми творами, але й вчити читача, вести його за собою. Пушкін не проповідував - він будив добрі почуття в людських душах, прагнув дати їм імпульс до самовдосконалення, пробудити до життя те добре, що є в кожній душі. Він жив у роки жорстокої реакції і не мав можливості на повний голос сказати своє поетичне слово, облите гіркотою і злістю, сумував про той час, коли поет закликав людей до просвітлення, коли вірш поета звучав, як пробудження.
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Позиція поетів О. Пушкіна та М. Лермонтова
1.1 Різнобічні сприйняття творчості геніїв російської поезії XIX століття
1.2 Історія написання та тлумачення віршу О. С. Пушкіна «Пророк»
1.3 Наслідування М. Лермонтова першому поетові-художнику Русі Пушкіну
Розділ 2. Порівняльний аналіз віршів О.С. Пушкіна «Пророк» та М.Ю. Лермонтова «Пророк»
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
В ході курсового дослідження ми проаналізували творчість двох геніальних поетів російської літератури XIX століття О. Пушкіна та М. Лермонтова. Підводячи підсумок викладеному, можна з упевненістю сказати, що Пушкін і Лермонтов були поетами, які докорінно змінили російську літературу. Досліджуючи поезію Пушкіна, ми виявили позицію та призначення поета. Поет Пушкіна говорить про свою відповідальність за все, що відбувається на землі, і насамперед, в його країні. У нього поет - національний, який предявляв до себе дуже високі вимоги. Пушкін описує дух народу. Він писав так, щоб його розуміли усі, і відчували ніби вони самі переживають всі ті почуття, і самі висловлюють свої думки. Пушкін - дійсно поет своєї Батьківщини. Він високо оцінював і призначення поета. Поет неповинен дорожити захопленими похвалами. Поет - це співак вічних ідеалів. Пушкін уподібнював поета пророкові, якому призначено «глаголом жечь сердца людей». Поет у вірші «Пророк» приходить до висновку, що його місія не просто втішати, радувати людей або давати насолоду своїми творами, але й вчити читача, вести його за собою. Пушкін не проповідував - він будив добрі почуття в людських душах, прагнув дати їм імпульс до самовдосконалення, пробудити до життя те добре, що є в кожній душі. Це і є пушкінська формула місії поета і поезії.
Поезія Лермонтова набуває більш трагічного характеру. Він жив у роки жорстокої реакції і не мав можливості на повний голос сказати своє поетичне слово, облите гіркотою і злістю, сумував про той час, коли поет закликав людей до просвітлення, коли вірш поета звучав, як пробудження. Його сучасність різко відрізняється від часів, коли жив і творив Пушкін. Лермонтівський поет-пророк стає ближче до людей, але вони відсторонюються від нього. Він осягнув людей, хоче пробудити в них прагнення до кращого життя, проповідує і закликає до любові та правди, але в той же час викриває «злобу і порок». В поетові Лермонтова теж покладена громадянськість, він піклується за суспільство, і визнає свою місію - просвітлення народу. Але це народ вже не такий, як за часів Пушкіна. Він не піддасться заклику до змін. Доля поета приречена до загибелі. Він не вистоїть в такому гнітючому суспільстві. Поет постає вигнанцем, і невідомо чи прийме його народ у подальшому житті. Лермонтов постає пророком, котрий передбачає шлях поета від його часів до сучасності. Уже немає такого захоплення поезією, яка вірувала в XIX столітті. Поступово важливість поета згасає, бо ж у людях згасає духовність, схильність до культури та саморозвитку.
Зіставивши поезію Пушкіна та Лермонтова, а саме їх однойменний вірш «Пророк», ми бачимо безумовний звязок та спільні риси: метафоричність, звернення до біблійного образу, насамперед, висвітлення теми «поет і суспільство». Однак, доцільно зауважити їх відмінність, яка полягає у різному інтерпретуванні поета - пророка. У Пушкіна, поет - пророк - це сильна особистість, яка наділена даром «всезнання» від Бога. Поет знає свою місію - просвітляти, він належить до суспільства, яке потребує його, як наставника. У Лермонтова ж поет - пророк - наділений Божим даром, але не прийнятий суспільством, він пригнічений і засуджений ближніми своїми. В його слова ніхто не вірить, і навіть обурюється на правду,яку він проголошує і до якої закликає. Поет Пушкіна викликає гордість, мужність, відчувається сила поетового слова. У Лермонтова поет викликає співчуття, почуття жалю та співпереживання. Тобто, лермонтівський поет-пророк більш трагічний, його доля приречена.
Пушкін розкрив свій талант і проніс через усе своє життя «невгасимий вогонь», який втілював собою прагнення до свободи. Лермонтов підхопив цей настрій і за своє коротке життя залишив у серцях людей незабутній, яскравий слід. Безперечно, Пушкін і Лермонтов були геніями, у цьому їх велич. Поезія їх буде вічною, доки в світі пануватиме духовність та цінуватиметься талант.
Список литературы
1. Белинский В.Г. Статьи о Пушкине, Лермонтове, Гоголе / В.Г. Белинский // Сост., предисл., и прим. В.И. Кулешова - М. : Просвещение, 1983. - 272 с. - (Школьная библиотека).
2. Коган Л.И внял я неба содроганье... (О философии пушкинского «Пророка») / Л. Коган // Вопросы литературы. - 2002. - № 4. - С. 201-230.
3. Комков О.А. «Пророк» А.С. Пушкина как икона / О.А. Комков // Вестник МГУ. Сер. Лингвистика и межкультурная коммуникация. - 2000. - №3. - С. 73-86.
4. Макогоненко Г.П. Лермонтов и Пушкин : Пробл. преемств. развития лит. / Послесл. В. Марковича - Л. : Сов. писатель. Ленинград. отд-ние, 1987. - 398 с.
5. Найдич Э. Лермонтов и Пушкин // Звезда. - 1987. - №2. - С. 17-20.
6. Розанов В. Пушкин и Лермонтов / В. Розанов // Пушкин в русской философской критике. - М.: Просвещение, 1990. - с. 191-194.