Філософія середини XIX століття. Особливості її розбудови на основі критеріїв науковості, характерних для природознавства. Основні ідеї та настанови позитивізму. Типи світогляду як стану людського розуму. Погляди О. Конта та Г. Спенсера на позитивізм.
Аннотация к работе
Реферат на тему: "Позитивізм"Позитивізм оголосив єдиним джерелом знання конкретні, частки науки і виступив проти філософії як метафізики, але за філософію як особливу науку. Позитивізм - філософія позитивного знання, що відкидає теоретичні спекуляції й умогляди, як засоби одержання знання. Позитивізм протиставляє таке "позитивне" знання "метафізичному", або спекулятивному, яке виходить за межі фактів. Він не тільки занурює філософію в наукову проблематику, а намагається і розбудувати філософію на основі критеріїв науковості, характерних для природознавства (конкретних або точних наук). Позитивізм (філософія "позитивного" знання), який часто називають "філософією науки" - одна з найвпливовіших течій останніх півтора століть.Наука з цього погляду повинна обмежитися описом явищ, їхнього співіснування (статика) і послідовності (динаміка). Заклик відкинути "метафізичні спекуляції" і звернутися до досвіду в умовах першої половини XIX століття до деякої міри сприяв розвитку емпіричних досліджень, більш широкому освоєнню спеціальних і приватних методів правознавства. На визначеному рівні (не проникаючи в глибинну закономірність явищ) така орієнтація дозволяла одержувати нові знання про буржуазні політико-правові інститути, намітити деякі кроки по їх удосконалюванню і пристосуванню до умов, що змінюються. Дане питання в ті роки отримало особливу актуальність, різко збільшився потік нових фактів, зросло значення емпіричних прийомів дослідження й у цьому звязку гостро встали проблеми, з одного боку, диференціації наук, а з іншого боку - їх субординації й інтеграції. Центральна ланка кантівської класифікації складають "загальні, чи абстрактні, теоретичні науки", розташовані по спадаючій ступені простоти й абстрактності, по зростаючій ступені складності і конкретності: математика, астрономія, фізика, хімія, біологія і. нарешті, "соціальна фізика", чи соціологія (термін введений О.Цим трьом станам (стадіям) мислення відповідає розвиток економічних, політичних і правових відносин і інститутів, усього соціально-політичного життя. Люди розглядають державу і право як результат дії надприродних сил, за всіма політичними явищами прагнуть відшукати волю богів. Людина намагається пояснити політико-правові явища за допомогою апріорних метафізичних спекуляцій, "відвернених (абстрактних) сутностей", наділяє їхніми уявлюваними властивостями (наприклад, "суспільний договір", "права людини", "сутність влади", "причина права" і т.п.). У той же час він вважає метафізику "зовсім порожньою доктриною", "джерелом усіх псевдовчень", оскільки вона надмірно захоплюється критикою, вносить "розкладницький дух критиканства", "радикально нездатна створити що-небудь позитивне", перетворюється в "систематичну теорію абсолютного заперечення". Контівскі ідеї про позитивістський підхід до політичних явищ, про загальну соціологію, про емпіричну прикладну науку політики, про системно-структурний і динамічний підходи до "політичної асоціації" і т. д. уплинули на становлення і розвиток буржуазної політичної і правової соціології позитивістського профілю.Спенсер категорично виступав проти соціальних революцій і навіть радикальних реформ, які, на його думку, неодмінно порушують і руйнують природній процес еволюційного розвитку, що призводить до занепаду суспільства, спричиняє конфлікти, безладдя та зубожіння. Щодо аналізу суспільства та соціальних явищ, то спенсерівська соціологічна система спиралася на принципи органіцизму, оскільки в ній соціальна система уподібнюється живому організмові. Проте біологічний і соціальний організми, на його думку, мають істотні відмінності: у суспільства нема чітко окресленої форми, воно виступає несталою цілісністю, а здатність відчувати й мислити притаманна всім складовим елементам суспільства, при чому кожний індивід відносно автономний у системі цілісного суспільства на відміну від структурних елементів біологічного організму; в біологічному організмі складові елементи підпорядковані цілому й існують заради цього. "Суспільство, - писав він, - існує для блага своїх членів, а не члени його існують заради суспільства". Соціолог сформулював закон "рівної свободи": всі індивіди повинні користуватися таким її обсягом, який узгоджується з рівною свободою інших індивідів.
План
Зміст
1. Філософія середини XIX століття
2. Огюст Конт - засновник позитивізму, французький мислитель