Економічне значення та норми позичкового відсотка. Визначення чинників впливу на величину позичкового процента в теорії Дж.М. Кейнса. Відмінності ринкової та середньої норм процента. Чинники, що впливають на розмір процентної ставки за кредити.
Аннотация к работе
Він виник тоді, коли товарне виробництво уже досягло певного ступеня розвитку, на якому склався регулярний грошовий обіг та виникли більш-менш розвинуті кредитні відносини. Очевидно, така думка склалась через нерозуміння ієрархії економічних категорій, які певним чином ранжировані: категорією першого порядку є гроші, другого - такі грошові категорії, як ціна, фінанси, кредит тощо, які також без грошей не існують, третього - податки, позичковий процент і т. п.Позичковий процент або процент за кредит (від латинського pro centrum ? на сотню) ? це плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності. За призначенням позичковий процент, з одного боку, відображає ефективність використання позичкового капіталу; з іншого боку, він повинен забезпечувати доходи банку, компенсувати його витрати. Логіка такого визначення проста: оскільки позичальник-підприємець виступає покупцем капіталу-товару, то й процент, виплачуваний ним кредиторові, представляє ціну цього капіталу. Джерелом сплати позичкового процента є прибуток, що його одержує підприємець у процесі продуктивного використання позичкового капіталу. Прибуток розподіляється між субєктами кредитних відносин: - кредитор отримує прибуток у вигляді процента за кредит;Чинники, що впливають на розмір процентної ставки за кредити, логічно розділити на макроекономічні та мікроекономічні. Банки не можуть безмежно підвищувати розмір процентної ставки при зростанні попиту на кредит, керуючись тим, що нижчі процентні ставки дають можливість розраховувати на залучення більшої кількості клієнтів та завоювання конкурентних можливостей. Чим вищий темп інфляції, тим дорожчою повинна бути плата за кредит, оскільки у банка підвищується ризик втрат. При визначенні розміру процентної ставки вони за основу беруть облікову ставку центрального банку з прибавкою «маржі». Маржа (від фран.marge ? край) ? різниця між процентною ставкою, за якою банк нараховує проценти за наданий кредит, і ставкою, за якою банк сплачує проценти за залучені (куплені) ресурси.Позичковий відсоток - плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування останнім позиченими грошима. Ставка (або норма)відсотка - це відносний показник ціни банківського кредиту, що відображає відношення суми сплачених відсотків до величини позики. Комерційні банки як незалежні економічні субєкти мають право самостійно встановлювати рівень відсоткової ставки за кредитами залежно від попиту та пропозиції на кредитному ринку та рівня облікової ставки НБУ. При укладенні кредитного договору банк домовляється з позичальниками про конкретну величину відсоткової ставки. Джерелом сплати відсотка є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - його ставка, або норма.
Вывод
Позичковий відсоток - плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування останнім позиченими грошима. Ставка (або норма)відсотка - це відносний показник ціни банківського кредиту, що відображає відношення суми сплачених відсотків до величини позики. Комерційні банки як незалежні економічні субєкти мають право самостійно встановлювати рівень відсоткової ставки за кредитами залежно від попиту та пропозиції на кредитному ринку та рівня облікової ставки НБУ. Як, правило, зростання попиту на позики призводить до підвищення відсоткової ставки. При укладенні кредитного договору банк домовляється з позичальниками про конкретну величину відсоткової ставки.
Банківський позичковий відсоток відображає економічні відносини перерозподілу і привласнення банком частини прибутку, що створюється на підприємствах-позичальниках внаслідок продуктивного використання наданої позики. У звязку з цим інтенсивність попиту на банківський кредит з боку господарських субєктів визначається, насамперед, рівнем і динамікою розвитку виробничого процесу та ступенем ділової активності товаровиробників.
Джерелом сплати відсотка є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням - його ставка, або норма.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.
2. Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» // Вісник НБУ. 1996. № 5.
3. Гальчинський А. С. Теорія грошей. К.: Основи. 2001.
4. Мишкін Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. К., 1998.
5. Савлук М. І. Нова національна валюта гривня працює на економіку України // Фінанси України. 1997. № 2.
6. Савлук М. І., Сугоняко О. А. Чи вистачає грошей економіці України? // Вісник НБУ. 1997. № 4.
7. Савлук М. І. Грошово-кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності // Вісник НБУ. 1999. № 1.